Читати книгу - "Відьомські війни"

Бібліотека нагадувала кімнату після бомбардування. Замість звичного порядку, на височезних полицях з’явились вільні місця. Книги переміщались з місця на місце. Відпрацьований матеріал утворював декілька високих гір. Компактність розташування книг маскувала їх дійсну кількість. Тепер це вже не надто важливо. Я почала перебирати нижню полицю. Історія стародавньої Індії, індійська культура, проза. Непогані книги, на жаль не те, що я шукаю.

Минула ціла година гора з книжок виросла на 30 сантиметрів. Поряд з’явилась ще одна. Пошук відбувається повільно, та скаржитись не маю права.

Стукіт в двері порушив монотонність праці в бібліотеці. Я вирішила поглянути, хто ж прийшов навідатись у маєток. Найбільша надія це не ріелтор. Бачити цього чоловіка не викликає жодної радості. Сподіваюсь там Алекс, нам потрібно обговорити деякі деталі, ще він може стати у нагоді. Допомогти перенести книги з бібліотеки в іншу кімнату, так би мовити звільнити місце для утворення нових гір. Підходячи до дверей, не відчуваю жодної енергетики. Хто б не приходив вже зник. Помічаю в далечині невеличкого хлопця років 10, який надто швидко крокує чимдуж від маєтку. На порозі лежить лист з адресою маєтку та моїм ім’ям. Цікаво що б це означало? Я беру лист та зачиняю двері. Перевертаю декілька разів конверт, намагаючись зрозуміти певний сенс в такому посланні. Потім розкриваю його. Папір рветься надто легко. В конверті знаходиться невеличкий аркуш, акуратно складений навпіл. Цей аркуш являє собою лист. В кінці сторінки бачу від кого він. Саманта надіслала цього листа. З завмиранням серця повертаюсь очима до початку сторінки.

«Люба Меган.

З мого боку було б необачно передати тобі листа власноруч. Довелось заплатити сусідському хлопцю Кіту, щоб він непомітно доставив лист. Мені важко писати тобі після тогорічних подій, чаювання в маєтку Рейнольдс. Я дуже сильно хвилювалась за тебе, на жаль не встигла попередити про небезпеку. Пробач мені, якщо зможеш, страх змусив підкоритись Клер і прислуговувати таким чином, ніби нічого страшного не мало статися.

В цьому році Клер пообіцяла не відступитись. Вона здатна на будь-що аби позбутись тебе. Моя господиня знає, що ти повернулась в місто і лише очікує слушної нагоди. Поки Нейтан намагається стримувати її. Все марно вони часто сваряться на цьому підґрунті, що ще більше викликає ненависть Клер до тебе.

Я хочу попередити тебе про жахливу загрозу, яка очкує на тебе. Сподіваюсь це зможе врятувати твоє життя. Будь-ласка приходь на зустріч зі мною. Сьогодні близько другої. В Пінсі є старе недіюче кладовище Святого Августина. Неподалік від нього невеличка капличка. Там на відстані близько пів милі не більше буде встановлено намет, що нагадує шатер ззовні. Я буду очікувати саме там. Будь-ласка не запізнюйся і приходь одна. Ніхто не повинен довідатись про нашу зустріч, в місті занадто багато мешканців, які раді заслужити похвалу Клер. Сподіваюсь, ти зможеш прийти та знайти сили пробачити.

Саманта».

Ранок починався так добре, — перше що спало на думку, — напевно якийсь захисний механізм спрацював. Жартувати в подібній ситуації неможливо. Стільки всього зміг передати маленький шматочок паперу з дрібним жіночим почерком. Саманта чітко висловилась. Вона в черговий раз підтвердила мої здогадки щодо Клер. Звісно я очікувала, коли ж моя найбільш палка ненависниця почне діяти. 3 тижні мабуть занадто довгий термін. Напевно Кейтлін вичікує нагоди. Не сумніваюсь така темна відьма склала план позбавлення життя «конкурентки» ще давно. У неї було достатньо часу. Цілий рік, і хтозна якби я не повернулась, то активувати план не довелось.

Склавши обережно лист, повертаюсь до бібліотеки. Голова йде обертом від власних думок. Як вчинити? Піти на зустріч з Самантою? Чи продовжити пошук, очікуючи нападу? При цьому завжди потрібно бути на сторожі. Страх стане незмінним супутником мого життя. Я прекрасно розумію все це. Зараз я також боюсь, та знаходячись у власному маєтку відчуваю певну перевагу. Невпевнено, що Кейт на скільки б не була сильною відьмою не наважиться нападати на моїй території. Невже вона настільки самовпевнена, щоб піти на такий ризик. Адже є родинна магія, яку ніхто не відміняв. Ту підтримку, що відчуває Клер від власного дому, важко не помітити. Тому вона не наважиться проникнути в маєток. Допоки я залишатимусь живою, навіть стіни будівлі будуть заважати їй. Енергетика дому вплине на магію мого ворога. Не рекомендую діяти подібним чином. Думаю, Клер і сама знає такі невеличкі аспекти.

Якщо я піду, то буду попереджена і матиму шанс уникнути нападу. Занадто висока перевага у боротьбі з темною відьмою. Особливо такою потужною і могутньою. Ризик також високий. Можливо, це пастка, і замість Саманти я зустрінусь з Клер. Хто поручиться, що листа писала її служниця, не господиня. Ризик досить значний, та відчуваю енергетику листа, він дійсно написаний рукою боязкої жінки. Саманта видається хорошою людиною, та все ж маю сумніви. Ця жінка вирішила ризикнути в цьому році, чого не зробила в тому. Напевно у неї нарешті з’явився шанс реабілітуватися після тогорічних подій. Сумніви не покидають мене, не знаю, яке рішення буде правильним. Враховувати ризик є життєво необхідно. Саманта також ризикує, посилаючи подібний лист з попередженням. Все ж я маю піти та дізнатися можливі плани Клер.

Час пролетів надто швидко за роздумами. Пора покинути маєток і вирушити в дорогу. Знайти шатер буде не так просто. Спочатку старовинне кладовище, потім каплиця, а за нею намет. В листі написано дуже чітко. Проходячи повз будинки звертаю увагу на місцевість. Рідше зустрічаю комфортні та нові будівлі, все більше старих і занедбаних. Місцевість не найкраща. Крок за кроком наближаюсь до кладовища. В далині вже видніються надгробки та хрести. Певна туга огортає серце. Кладовище не діє. Тут давно нікого не ховають. Тед часто розповідав мені про місцину. Мовляв ця частина Пінсу є пережитком минулого і потребує чималої реставрації. Сумно усвідомлювати, що померлих, які поховані на цьому кладовищі, вже не має кому доглянути. Їх могили так і залишаються без належного виду. Так ріелтор розповідав, що на кладовищі працює садівник та один доглядач. Проте вони використовують власні зусилля на підтримання загального стану місця. Ніхто ж не надає належної шани померлим. Ось видніється капличка. Така ж стара і трішки моторошна. Здається мешканці Пінсу можуть легко забувати дійсно цінні