Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Не переводь стрілки..

-Ми з батьком Насті, розійшлися.Він не бере участі у вихованні доньки.Задоволений?Я можу продовжити роботу?

-Це той покидьок з яким ти втікла з дому?

-Андрію!- агресивно відрізає, і мені нічого не лишається як припинити допит..

-Гаразд, де там той твій звіт, перевірю чи все правильно..

Ми на деякий час поринаємо у роботу, забуваючи про те що зовсім нещодавно мене цікавило зовсім інше..

-Все правильно.Ти молодець!- хвалю мишку, як тільки вона закриває папку і вручає мені її в руки..

-Це все на сьогодні я вільна?- Мар'яна підіймається направляючись до виходу..

Я поспішаю слідом за нею і на виході завмираю поруч з дівчиною.

Ляля, мирно сопіла на диванчику, і її здається більше не бентежило коли ж мама закінчить свої справи..

У очах Мар'яни проскакує ніжність і водночас злоба на себе..

Вона підійшла до дивану, та присіла поруч з дівчинкою ніжно погладжуючи дівчинку по чолі.Акуратним і ніжним голосом шепочучи дівчинці, щоб вона прокидалася, але здається маленьку мало цікавить все, адже вона просто ніжно обійняла Мар'янку навколо шиї і продовжувала спатки..

-Я вас відвезу додому- відлипаю від підлоги та допомагаю Мар'яні, і сам забираю дівчинку на руки направляючись до ліфту.

Дівчина намагається щось заперечити, але згодом примирюється з тим що мене не переконати, і випереджує мене відкривши двері ліфту..

Додому деякий час їдемо у повній тиші.

Лише коли під'їджаємо до її місця проживання, я набираюся сміливості і вибачаюся за свій необдуманий вчинок.

-Вибач,що витягнув тебе..Але якби ти відразу сказала про дитину, що тобі ні з ким лишити доньку я б не наполягав..

-Тепер вже знаєш,  я піду.Дякую що підвіз..

-Можна я допоможу тобі підійнятися до квартири?

-Ні в цьому не має потреби.Я сама- не чекаючи відповіді вона виходить з маши з донькою на руках, і повільно віддаляється від мене..

Я ще деякий час сижу під під'їздом, намагаючись зібрати свої думки до купи.

Мар'яна має дитину, це мене шокує найбільше.Який сь покидьок, просто лишив її з дитиною на руках..

Як взагалі мені сприймати цю інформацію, і чи варто взагалі продовжити свій план по поверненню моєї мишки, адже тепер я знаю що вона не сама.

Чи готовий я прийняти той факт, і намагатися порозумітися з дівчинкою.І чи зможу я полюбити чужу дитину, а в першу чергу чи прийме у свій світ мене сама дівчинка.

Кидаю погляд на будівлю і помічаю як на четвертому поверсі вмикається світло.Принаймі тепер знаю що Мар'янна вдома, і з нею і з донькою все гаразд, тому завожу двигу