Читати книгу - "Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск"

Залишаюся приходити до тями, розпластавшись на животі, підігнувши одну ногу. Вуха досі закладені, але все одно виразно чую звук камери з його телефона. 

- Ти усіх своїх партнерів так часто фоткав? - Не відриваю обличчя від матрацу. 

- Не повіриш, але нікого до тебе.

- Не повірю.

- Як я і сказав. - Кидає телефон на ліжко. - Якщо хочеш, можеш погортати галерею, впевнитись. Пароль ти знаєш. 

- Може, так і зроблю. - Тягнуся на ліжку, м’язи трохи ломить. Йде до ванної кімнати, двері залишає відчиненими, як завжди. Любить гарячу воду, але не любить, коли багато пари. Зі щирої цікавості тягнуся до його телефона, відкриваю галерею — мої фото, робочі папери, мої фото, захід сонця, мої фото, зроблені потайки. Такий же хворий на голову, як я. Створюю закриту теку в галереї і відправляю всі мої фото туди — і непристойні, і звичайні. Не вистачало ще, щоб хтось зі студентів чи викладачів випадково побачив на його телефоні знімок моїх сідниць з червоними слідами його долоней. Гортаю новини зі свого телефону, йду в душ після нього, і ледве встигаю намилити волосся, як Сіріус прибігає до ванної кімнати, мало не виломавши двері.

- Ти що, видалив фото? - Відсмикує шторку.

- Не видалив, просто перемістив.

- Куди?

- Створив для них теку з паролем. Не думав про наслідки, якщо твій телефон потрапить комусь в руки, або хтось випадково побачить вміст твоєї галереї? 

- В мене мало серце не зупинилось, не роби так без попередження. - З видихом притуляється до стіни. - Я вже відчув, як волосся сивіє. 

- Це усього лиш фото, розслабся. Зробив би нові.

- Не усього лиш, а твої. Кожен кадр дорогоцінний, і не думай зі мною сперечатись. До речі, раз я вже прийшов. - Розблоковує телефон. - Не проти, якщо я зроблю ще пару знімків?