Читати книгу - "Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB"

 – Де там ваш засумувавший сусід по кімнаті? – поцікавився Бастьєн, постукавши чергової середи у двері непримітної особи.

 – Ви маєте на увазі У? – уточнила Пейперкліп.

 – Так. Маю для нього сюрприз.

Гість простягнув на долоні маленьку білу пухнасту грудочку:

 – У світі на одну самотність стане менше.

 – Це подруга для У! – голосно вигукнула дівчина. – Я навіть приблизно не знаю, як вам віддячити.

 – Просто розкажіть, що ви відчуваєте зі мною. Що ви про мене думаєте?

 – Я вважаю, що ви – найцінніше, що в мене є. І ви настільки неймовірна людина, що вас хочеться заховати в якесь найпотаємніше місце, щоб вас у мене ніхто не забрав. Щоб навіть ніхто не знав і не бачив, який у мене неймовірний скарб…

 – Мені добре, Вінкелю. Розумієш? – захоплено ділилася своїм настроєм непримітна особа у м’ятному плащі зі своїм незвичайним знайомим. До речі, можливо, зовсім скоро вона зважиться змінити свій чарівний одяг на якийсь інший. Адже зміни вже не так лякають. – Я ніколи й подумати не могла, що в мене всередині може бути так комфортно! Добрі та спокійні думки затишно розляглися у моїй голові. І це одне із найприємніших відчуттів!

 – Я довго чекав цього, – розчулилася лавка. – Я так переживав за тебе. І, нарешті, почув те, що так давно хотів від тебе почути...

Минуло ще кілька серед. І з кожною наступною на душі непримітної особи стає ще тепліше і затишніше. Ніби під рятівним простирадлом-наметом. І ночами у цей колись лякаючий день тижня ведуться цікаві розмови, і світяться усмішки, і вигадуються веселі історії. Дивовижним чином вона перестала боятися темного часу доби. Тепер пальці не хочуть тремтіти, а сльози не прагнуть збігати щоками. Тепер менше турбують панічні атаки. Частіше з’являється щира усмішка. Вона поступово позбувається скріпок, бо нові дедалі рідше з’являються. А тими, які з’явилися раніше, скріплює підходящих за кольором людей, щоб їм «пощастило знайти» свою другу половинку. І так чудово від того, що з однією зниклою скріпкою у світі на двох самотніх людей стає менше. І зараз їй на власному прикладі зрозуміло, наскільки це важливо і цілюще – знати, що в тебе є друг. Любов любов’ю, але нічого не зрівняється з міцною, безкорисливою дружбою. Яка це удача – зустріти людину, в присутності якої або після спілкування з якою так хочеться жити і радіти. Світитися, подібно до ліхтарів. Як приємно звільнитися від страхів, які завісою застилали прекрасне і перетворювали кожен день на тортури.

Бути другом... Це так відповідально, так хвилююче. Це набагато краще за всяке там кохання. Це інше. Те, що дає неймовірну підтримку. Внутрішній спокій. Те, що безцінне.

Пейперкліп безмежно вдячна за те, що така людина є. Вона бажає йому тільки найкращого. Якщо йому буде потрібна підтримка, він може у будь-який час розраховувати на її допомогу. Хоча чим вона може йому допомогти? Хіба що...

 – Як ваша дівчина, Бастьєне? – поцікавилася якось непримітна особа.

Знайомий доставщик квітів відвів погляд і зробив ковток молочного коктейлю. До речі, вони сидять на лавці у парку. Я не сказала? Цього ранку, дочекавшись розвантаження квітів, Пейперкліп купила два молочні напої в кондитерському магазині, вони із Бастьєном розташувалися в затишному місці, де так приємно шелестить листя на деревах. Щойно супутник став свідком, як зникла у пальчиках скріпка, з’єднавши юну особу, яка читала під деревом книжку, і молодого чоловіка, котрий неспішно прогулювався алеями.

 – Чому ви запитуєте?

 – Тому що ваш настрій останнім часом став схожим на настрій У, коли ветеринар діагностував у нього смуток через відсутність пари. Я хвилююся, що наші зустрічі вночі серед погано позначаються на ваших стосунках.

 – Хвилюйтеся, будь ласка, менше. Не шукайте приводів для хвилювання. Шукайте докази існування доброти в навколишньому світі.

Бастьєн чомусь не захотів говорити про свою кохану. Але через кілька днів Пейперкліп випадково сама її побачила.

Коли непримітна особа чергового ранку, як зазвичай, наближалася до знайомої вантажівки з квітами, помітила дівчину. Вона стояла поруч із машиною і щось емоційно доказувала доставщику квітів. Пейперкліп стало цікаво поспостерігати за ними. Світловолоса дівчина усміхалася, часто торкалася Бастьєна і намагалася триматися ближче до нього. І так, вони не зовсім відповідних один для одного кольорів... Але. Значить, вона важлива для нього і треба поважати його вибір. Щоправда, чомусь співрозмовник поводиться помітно прохолодніше і стриманіше за свою партнершу. Ну нічого, це легко підкоригувати.

Пейперкліп хоче, щоб він був щасливий. Чим можна його ощасливити? Скріпити їхній союз, додавши в ці стосунки любові та міцності.

Скріпка з’явилася в руках непримітної особи. Вона підняла її на рівень своїх очей. Цієї ж миті постачальник квітів помітив знайому і зрозумів, що вона задумала. 

– Не треба! – голосно вигукнув він.

Скріпка в пальчиках Пейперкліп зникла. Незнайома дівчина обійняла доставщика квітів. Його руки лягли на її талію, а їхні губи з’єдналися в поцілунку. Задоволена гарним вчинком, непримітна особа вирушила у своїх буденних справах.

Кінець