Читати книгу - "Щоденники дракона"

Атмосфера у залі була сухою, академічною. Уздовж стін розсілися шестеро Вчителів, серед них — Ревліс. Наші друзі стояли посеред, залу, винувато поопускавши голови. В приміщенні не прозвучало жодного звуку. Вся розмова протікала на рівні телепатії. Заключне слово одного з членів Конклаву словами можна було б передати приблизно так:

— Враховуючи, що юні магістри дійсно зрозуміли свою помилку, і на майбутнє таких випадків більше не допускатимуть, то особливих покарань накладати на них не станемо. А для того, щоб провітрити їм мізки, які, здається мені, за час перебування в школі надто засмітилися надлишковою інформацією, відправимо їх на пару років провітритися. Ревлісе, помовч! Я знаю, що ти з радістю… і так далі, але тут це не пройде! Як вам відомо, проникнення Равеша до Воріт Пекла викликало активізацію чорних. Отже, хай наші магістри цим і займуться. До такої праці вони вже готові. З цього часу ви, молодь, належите до Сторожі Воріт Пекла. Попрацюєте, скільки сказано, а там побачимо! З огляду на ваші здібності, у мене особисто не має сумніву, що ви все одно повернетесь сюди продовжувати навчання. Тому кажу: «До зустрічі!» А поки що — хай вам пощастить!

Після «винесення вироку» між тим самим членом Конклаву та Ревлісом відбулась коротенька розмова:

— Чому ж ти не перервав їхній експеримент, коли побачив, як далеко все це заходить?

Ревліс помовчав пару хвилин, а тоді уважно подивився у очі колеги.

— Як би ми з тобою, двоє Вчителів-драконів, зайнялися зараз серйозними дослідами, чи зміг би десятирічний хлопчик із сільської школи, у якого сил не вистачає навіть мух з кімнати вигнати своєю магією, то чи зміг би він втрутитись до нашої програми?

Колега задумався.

— Ти серйозно? Але одночасна поява трьох таких сильних магів означає, що нас дуже скоро чекає щось надзвичайне!

— Якщо чесно, я це зрозумів від самого початку. Тільки раніше я не мав доказів, щоб ставити їхнє питання перед Конклавом.

Розділ третій

Древня, архаїчна назва — Сторожа Воріт Пекла, настільки давно прижилася у Школі і настільки глибоко увійшла в її традиції, що ніхто не зважав її недоречну стародавність і штучну урочистість.

Це була тяжка, небезпечна праця, про яку ніхто, крім учнів та працівників Школи не знав. Як, втім, і про існування Воріт та самої Школи.

Застави сторожі були розташовані так, щоб максимально перекрити шляхи проникнення нечистих витворів чорної магії до населених країв Нілмар. Більша частина застав ланцюгом оточувала південну частину Асарху. Інші були розкидані океаном, де перекривали виходи з тунелів, що вели до підземель Чорних.

З віку у вік тисячі невідомих бакалаврів та магістрів — випускників Школи, несли тут беззмінну вахту. Хтось не витримував, ішов до спокійнішого життя, на Лон. Ставав наглядачем, винищувачем нечисті, вчителем у школі чи викладачем університету. Хтось гинув у боях з чорними силами. Ті, хто виявляв підвищені здібності, викликалися знов до Школи, цього разу вже для наукової роботи на вищих ступенях посвяти.

Траплялися й такі, кого приваблювала технологія, то вони йшли до центральних та північних областей Асарху, де було розташовано всю чи майже всю, виробничу частину цивілізації Нілмар.

До цього часу у наших нотатках, чи вірніше — уривках зі щоденників Вчителя Равеша, ця тема не чіпалася. Хоча це й не означає її відсутності. Так. Технологія продовжувала своє існування, хоча й під суворим контролем Конклаву. У центральних та північних частинах Асарху були розташовані міста, у яких жили ті, що мали здібності до техніки. Рівень розвитку її на Нілмар дуже високий. І це не здаватиметься дивним, якщо не забувати про строк існування цивілізації на планеті. Інститути, заводи, енергостанції, що спираються на ядерні технології і виробляють практично все, що потрібно її мешканцям. Вже майже чотириста тисяч років космічні кораблі Нілмар прокладають шляхи до зірок, налагоджують зв’язки з іншими цивілізаціями. Та перед усім слід пам’ятати, що більша частина досягнень базується на могутній магії.

Зауважимо, що ніхто досі не знає, чому магічний потенціал живих створінь пов'язано з простором. У деяких зонах Галактики він відсутній взагалі. У деяких проявляється дуже слабо. А у таких місцях, як ті, де знаходиться планета Нілмар, він надзвичайно високий.

Усі жителі Нілмар, і, навіть, деякі тварини, від народження мають здібності до магії. Тільки кожен має свій, так би мовити, поріг. Один здатний хіба що вивести тарганів у будинку. Інший стає драконом. Золотим, срібним, або чорним.

Низка застав, розташованих між Воротами Пекла та обжитою частиною Асарху, була найнеспокійнішим місцем на планеті. Війна тут ішла вдень і вночі, й не закінчувалась тисячоліттями. Витвори темряви зграями та поодинці безперестанку намагалися прорвати захисну лінію. В цій війні використовувалось усе: срібні кулі, лазерна зброя, і, насамперед, — магія. Тільки ядерна зброя за мовчазною домовленістю була під забороною. По-перше, будь ти хоч кілька разів чорним драконом, але бажання жити на ядерному згарищі у тебе від цього не з'явиться. По-друге — що, може, й важливіше — якщо б хто таки надумав застосувати подібні засоби, то на цей випадок існували закляття, що негайно викликали б руйнівну реакцію одразу на місці її виготовлення, або перетворили плутоній на залізо. Трансмутація елементів давно відома. Тому ситуація звелася до того, що при бажанні битися ворожі сторони мусили сходитися мало не на кулаках. Щоправда у чорних підземеллях таки вигадали засіб уникати особистих поєдинків: це було створення всякої нечисті на зразок тієї, яку довелося зустріти нашим друзям по дорозі до Школи.

Сьогодні на заставі «Край-лісу» свято. Зустрічають трьох новачків. Всім цікаво побачити нові обличчя, бо колективи на заставах не дуже чисельні.

Назву свою застава отримала за те, що її будівлі стоять на південному схилі пагорба, біля самого краєчку густого лісу. Пагорб пологим схилом збігає до річки. Дайла — річка гарна, чиста. Риби багато. Трохи вище від застави за течією — великий луг. Тут пасеться худоба, що дає молоко.

На довгій веранді, що займає усю передню стіну головного будинку, стоїть довгий стіл. Зараз день, тому з обов’язками чергового вправляється автоматика. Нечисть не любить світла.

Новачків, а це, звісно, наші герої, вітають з прибуттям, і одразу засипають питаннями: як там у Школі? Потім навперебій розповідають про життя на заставі. Тільки командир застави, Вчитель Ріонтей, срібний дракон, поводиться з належним спокоєм. Інколи тільки підкине слово чи фразу, направляючи розмову так, аби не нагадувати друзям, що їхній приїзд сюди, як не крути, а все-таки покарання. Не варто зосереджуватися на