Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

Із напіврозтуленим ротом Гудрун дивилася на Тоні Вуста. Своїм запитанням вона загнала його на слизьке. Чому він сам до цього не додумався? Чому не поставив Францові Беккеру цього запитання? Смішно подумати, аби хтось, увійшовши до квартири Маркуса Бергера, не помітив би, що там діється.

Музей магнітофонних стрічок. Фотографії на стінах. Усе це промовляло саме за себе…

— Він обвів тебе круг пальця. Ха-ха-ха, цей тип обдурив комісара!

— Навіщо йому це? Може, він справді ніколи не був у квартирі Маркуса Бергера. Може, й Кріста ніколи там не була. Може, Маркус Бергер мав ще одну квартиру. Звичайну собі для таких справ.

— Та ти просто з'їхав з глузду! А я завжди вважала лягавих дуже розумними. То ти ніяк не збагнеш, чому Беккер хотів обдурити тебе?

Тоні здався. Він похитав головою й мовив:

— Викладай!

Тепер йому справді було цікаво. Перед ним сиділа тринадцятирічна дівчинка. Щоправда, з досить своєрідним життєвим досвідом та неабияким хистом кмітувати.

— Ти казав, Кріста регулярно відвідувала Маркусову матір у будинку для старих?

— Так.

— Це відрізняє її від усіх інших жінок. Маркус мав безліч способів ошукати нас, тисячі історій, що їх розповідав нам, заманюючи у ліжко. Але одна історія була для всіх однакова. Він розповідав кожній із нас, що його мати померла. Таким чином Кріста — виняток. Крім того, її Маркус, як тобі відомо, на панель так і не послав. Жодної Крісти в клубі «Афродіта» немає. Та й немислимо, щоб Маркус згаяв стільки часу на одну дівчину. Щоб привести чергову жертву до клубу, йому здебільшого вистачало одного вечора чи половини дня. В особливо важких випадках, може, одного-двох днів. Більш як два дні він із жодною не став би морочитись. Та ще й займатись її сім'єю! Це абсурд. Нерентабельно. Він, видно, мав щодо неї якийсь особливий інтерес. Але всю цю бредню про одруження розкажи комусь іншому.

Краще придивись до батька. Він нібито збирався відкрити з Маркусом таксомоторне підприємство. По-моєму, це теж цілковитий абсурд. Маркус міг би відкрити хіба що нічний клуб. Чи вар'єте з голими дівчатами! Але таксомоторне підприємство?.. Та чи можеш ти уявити собі, як він по суботах і неділях — коли найбільше навантаження — сидить на телефонному комутаторі цього підприємства? Боюся, що навіть комерційним директором він би там не захотів бути. По-моєму, все це вигадано для відмовок. Франц Беккер розповідав цю казочку своїй дружині, дочці та іншим родичам. А тим часом вони з Маркусом мали зовсім інші плани. Гадаю, вони були спільники!

Дівчина й далі викладала свої здогади, жваво жестикулюючи, але Тоні вже не слухав її. Думки повели його вбік.

Невже вона має рацію? Її погляд не був позбавлений логіки. Спільникові й не треба було з'являтися часто. Він мав лише робити знімки. Ніхто б нічого й не запідозрив, коли б Франц Беккер вечорами ходив до зятя випити келишок-другий горілки. У будь-який час вони могли забезпечити один одному алібі. Для Маркуса Бергера ця казочка була фасадом добропорядності. Зрештою, таксомоторне підприємство — функції Маркуса Бергера у якому зводилися б до знімання каси — стало б добрим прикриттям його заробітків. Для тестя це теж було непоганим джерелом зиску. Жодної небезпеки для дочки він не бачив, бо мав Маркуса за близького спільника.

Чому ж тоді сталося вбивство? Може, шлюб між Маркусом та Крістою справді не був передбачений? Може, на Маркуса дивилися лише як на «друга дому»? Як на молодого колегу й співробітника пана Беккера? Може, Беккер не стерпів, що дочка справді зійшлася з його спільником?..

Це припущення заводило у безвихідь. Беккер мав би в такому разі значно раніше вбити його. Деякі факти справді вказували на те, що Франц Беккер міг бути спільником. Але чи міг він бути й убивцею?

— … І тоді Маркус почав шантажувати старого Беккера.

— Що ти кажеш, Гудрун, навіщо було Маркусові шантажувати Беккера?

— Ти перевіряєш мою кмітливість чи ти сам такий наївний? Маркус хапався за всяку вигоду, яку тільки бачив. У цій справі вигода очевидна. Йому нічого було втрачати! Уяви собі: якби він пішов до Крісти й Ріти Беккер та розповів їм правду — що б із того вийшло? Він втратив би Крісту. І що? За вечір він упіймав би п'ять нових кицьок. Це він таки вмів. Ну, а коли б він накликав на себе ненависть фрау Беккер? То й що? Сподіваюсь, ти не віриш, що його цікавило, якої думки про нього теща, — тим більше, що вона й не була його справжньою тещею! А от щодо Беккера, то для нього було б по всьому. Кінець будь-яким стосункам. Невже ти думаєш, дружина простила б йому історію з фотографіями? А дочка? Маркус тримав його у руках. І коли Беккер захотів вийти з діла, бо мав уже досить грошей, аби заснувати легальне таксомоторне підприємство, Маркус узяв його за горлянку. Всю сім'ю Беккерів він хотів тримати в руках. Це я тобі кажу! Я знаю його цілком добре. Він шантажував майбутнього тестя, змушуючи його працювати й далі, й водночас добивався від нього згоди на весілля. Тоді б він справді здобув фасад добропорядності. А крім того, мав би тестя, з яким можна робити все що хочеш. Це було цілком у стилі Бергера. Очевидно, він був не від того, аби залучити до клубу «Афродіта» й пані Беккер. Зрозуміло, без відома пана Беккера. Таким чином він міг будь-коли використати їх одне проти одного. Якщо ти хочеш скласти собі справжнє уявлення про нього, то мусиш уявити найнеймовірнішу падлюку, яка тільки є на світі. Тоді, може, його зрозумієш. Але навряд чи твоя дружелюбна уява на таке здатна. Ти добрий хлопець і з таким типом, як Маркус, не маєш нічого спільного. Тому й розслідування дається тобі так важко.

— Хто ж тоді вбив його? — спитав Тоні.

Гудрун знизала плечима. У цьому русі відчувалась якась байдужість.

— Ти зовсім не хочеш знати, хто це зробив? — спитав він.

— Може, хтось із чоловіків чи батьків. Це ж цілком очевидно. Хіба ні?