Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

БДСМ…

Ще раз повторюю цю абревіатуру в голові, але повільніше. Також знову дивлюся на назву заправки. Забуваю про існування "нафти", а "р" замінюю на "д".

Усе правильно. Виходить саме БДСМ та більше нічого іншого.

Я немаленька. Розумію, що це значить…

Не можу знайти потрібних слів, аби описати свою реакцію від його чудернацького зізнання.

У мене навіть нічого подібного в голові не було. І моя думка про грабіжників на фоні цього - фігня.

Боже, і тільки зараз я починаю доганяти розумом його злегка дивну поведінку та слова. Йому потрібна дівка, яку лупитиме тими батогами чи що там для цього використовується. Не знаю. Я зовсім від цього далека, як продавщиця яблук на базарі від ядерної фізики.

- Хочеш мене бити? - висмикується з мого рота таке запитання, а очі досі на назві заправки.

- Не всі практики включають завдання болю. Це може бути зв'язування або абсолютне контролювання підкореного у діях, - відповідає буденним голосом Роман. - Проте все за згодою обох сторін. Нічого насильно не відбувається.

- Як це абсолютне контролювання? - обертаюся до нього, бо зв'язування мені зрозуміле та це ще можу прийняти, а ось "контролювання" насторожує.

- Якщо коротко, то контроль усіх дій підкореного під час сесії. Має виконувати все, що скаже домінант, без зайвих запитань.

- Сесії? - питаю я, бо у мене це слово асоціюється з університетом, а точніше з іспитами, перед якими мізки парують, і дупа горить.

- Це певний відрізок часу під час якого партнери беруть участь у певних БДСМ-практиках, - пояснює Роман.

- Зрозуміло… І що може бути прикладом такого контролювання? - лякливо питаю, а сама вже таке збочення уявляю, що аж дрижаки беруть.

- Ну, - протягує задумливо. - Наприклад, ми будемо сидіти в ресторані, і я скажу тобі пити лише апельсиновий сік - ти маєш це виконувати. Але за умови, якщо у тебе нема алергії на цитрусові. Це простий приклад. Усе зазвичай має обговорюватися наперед, щоб не було неприємних наслідків.

- А якщо я не захочу пити? - різко насувається нізвідки хмара, і знову починає цяпотіти дощ. Утім дуже дрібний. Мов макове зернятко.

- Буде покарання… Десять ударів стеком, аби не вередувала.

Таке собі…

Я реально розгублена. Либонь, якби він сказав, що якийсь там серійний вбивця, то не була такою приголомшеною, як нині.

- І чому це тобі подобається? - обертаюся до нього. Бачу його обличчя перед собою та не вірю, що він любитель саме такого…

- У кожного свої смаки, - коротко відповідає. - І це так. Не думай мені приписувати якісь психічні хвороби, як зазвичай гадають пересічні люди.

- Я не приписую… А звичайні стосунки? Вони тобі не подобаються? Тобі обов'язково треба бити дівчину до напівсмерті?

- Насте, ніхто нікого не б'є до напівсмерті, - роздратовано відповідає. - Те, що ти вже назвала - уже садизм та справжнє насилля. А те, що я тобі сказав – інше. Усе обговорюється наперед, а тим паче є стоп-слова, які є індикаторами того, що домінант не виходить за межі.

- Стоп-слова?

- Так. Зазвичай використовується два або три слова для різних рівнів інтенсивності. Наприклад, одне слово говориться для того, аби дати зрозуміти домінанту, що все нормально та можна продовжувати. Друге сповіщає про перегинання палиці – треба збавити темп, а третє - негайна зупинка. Це як зі світлофором. На зелене спокійно їдеш, жовте  говорить, що треба гальмувати, а червоне - стояти.

Зі словами наче зрозуміло, але якось мені одночасно нічого невтямки…

- А щодо звичайних стосунків - я нічого проти них не маю. Вони по-своєму приємні. Але на нинішньому етапі життя вони мені нецікаві.

- Тебе цікавить лише когось підкорювати? - боязко зазираю йому в очі.

- Так, - "б'є" мене його відповідь.

- Як я зрозуміла, то ванільні дівчата - ті які не годяться на роль підкореної?

- Можна сказати, що так.

- То чому пропонуєш? Я ж ванільна…

- Через цікавість. Хто його знає, а може мені вдасться зробити з тебе слухняну сабу.

- Сабу?

- Підкорену. Ще нижніми називають. Кому як більше подобається. Слова синоніми… Утім, Насте, я тебе ні до чого не примушую - все за згодою.

Я занурююся у свої думки. Глибоко.

Його пропозиція зовсім мені не подобається. Я бажаю нормальних стосунків із букетами квітів, якими хизуватимуся в соціальних мережах, шоколадними цукерками та романтичними побаченнями ледь не до світанку, а не з батогами, кляпами та подібним. Хочу пити той сік, який бажаю!

Але і його бажаю. Дуже сильно. Він сидить поряд, а в серці ейфорія пульсує, попри те, що щойно дізналася.

Боже, що робити?

Відмовитися? А якщо буду шкодувати? Ось потім сидітиму у кімнаті та від цього паскудного відчуття нігті гризтиму?

Погодитися?