Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Виплигую на вулицю та потрапляю під велетенські краплі дощу, які моментально  «пропалюють» тонку тканину сорочки.

Сили не жалію - гучно гепаю дверми, ігноруючи слова Романа, який там щось говорить, та йду. Швидко та впевнено перебираю ногами, вдихаючи аромат дощу, який змішаний із пахощами квітів.

Так, я визнаю, що  моя дія виглядає, як безсоромна маніпуляція. Хоча це більше перевірка. Якщо я його чимось зачепила та зовсім  не однаково на мене  - наздожене та поверне, а якщо ні…

Ну ні, то ні. Досить перед ним прогинатися та руйнувати свою самооцінку. Тільки гірше собі роблю.

Та я так уже зробила. Дала хибну надію почуттям. Нагодувала себе цієї солодкою плиткою.

Ось йду, а серце з кожним кроком болісно стискається, сповільнюючи мою швидкість. Просить, аби повернулася назад, та погодилася хоч на одну ніч.

Ні. Не треба…

- Насте, стій, - ураз роздається голос Романа за спиною та його пальці сталевою хваткою стискаються на моєму лікті.

Зупиняє мене.

Я стою до нього спиною, а моє обличчя квітне… Розпускається, мов кулачок півонії - перетворюється на пишний рожевий бутон та випромінює тонкий приємний аромат.

Виходить, що не наплювати йому на мене. Маю надію? Либонь, що маю…

Якщо так, то ця дія цього коштувала - повести себе, мов дурне дівча, та стояти під дощем.

- Що? - обертаюся до нього, а перед цим стираю свою куценьку перемогу. Роблю насуплене та ображене личко.

- Ходімо назад до авто, - каже Роман, і дощ посилюється, але, на щастя, він теплий. Не змушує відчувати дискомфорт.

- Для чого? - висмикую руку. - Я ж тебе не цікавлю, бо ванільна. Краще облиш мене.

Спеціально викручую йому мізки. Либонь, виглядаю як стерва. Хоча мама би сказала, що все роблю правильно.  Не раз мені говорила, що чоловіками потрібно постійно маніпулювати та розвертати діалоги так, аби вони просили вибачення за дурість, яку вчинила жінка.

- А тобі подобається мокнути під дощем? - ставить зустрічне запитання. Не хоче на моє відповідати. - Також ти телефон забула.

- Плювати на смартфон. А щодо мокнути… Може мені це сподобається. Ось сьогодні й дізнаюся. Во яка файна можливість гепнулася під ноги. Не можна її пропускати.

Роман стискує вуста та робить обличчя невдоволеним… А я затамовую подих. Невже нічого не вийде?

Він здається:

- Ходімо поговоримо.

- Про що?

- Про вередливу ванільну дівчину, - бере мене за лікоть та веде до авто. Не опираюся, а навпаки. Відчуваю, що точно маю шанс. І не злюся, що знову ванільною назвав. Та хай вже корицею чи коріандром  обзиває, аби хоч спробував зі мною більше.

Я ж не вимагаю через тиждень чи два одружуватися зі мною, а просто дати шанс. Підлити горщик із насінням квітки… А може вона проросте, виросте та зацвіте. Треба лише спробувати це зробити.

За мить сидимо в авто. Ми трішки змокли, але не критично. Вода струмком із нас не капотить. За хвилин десять висохнемо, а може і швидше.

Роман поки мовчить. Дивиться на лобове скло, на яке вже майже не падають краплі.

Дивно. Тільки сховалися від примхливої погоди, як дощ завершився, а небо роз’яснюється. Місцями через сіру важку ковдру пробивається блакить.

Обертаюся до Романа. Він якось уважно дивиться вперед, задумливо закусує нижню губу та морщить лоба … І про що таке думає?

У мене абсолютно нема здогадок. Навіть приблизно, а тому починаю нервувати та одночасно сподіватися на краще.

- Мені непотрібні стосунки, - нарешті починає говорити Роман та розбиває на шматки мої мрії. - Хоча…

Він знову задумується. Повертається до мене. Сканує своїми блакитними очима та змушує мене не дихати.

- Не тягни, - не витримую я, втискаючись у шкіряне сидіння автівки.

- Тобі не сподобається моя пропозиція. Боюся, що вона може тебе злякати, але хотів би це з тобою спробувати. Задля цікавості. Може щось із цього вийде.

- Що спробувати? - бентежать мене його слова.

- Дещо, - говорить загадкою.

- Що саме?

Він замовкає та знову тягне час. Немов думає чи говорити, а там киває головою вперед та каже:

- Бачиш назву заправки?

- Бачу, - ніяковію, дивлячись на неї. Тепер я не уявляю, що він хоче спробувати. Заправку пограбувати? Ступити на шлях криміналу та стати сучасними Бонні та Клайд?

Ні. На таке я точно не піду. Не хочу мати проблеми зі законом.

- Замість літери "р" підстав "д", а слово "нафта" прибери, - перебиває мої думки. - Воно непотрібне.

Вмикаю голову для вирішення завдання. Викидаю "нафту" та змінюю літеру… БДСМ?