Читати книгу - "Спомини"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Микола Таленський (1901–1967) — історик, журналіст, доктор військових наук, професор, генерал-майор (з 1943). Родом з м. Усмань, із сім’ї сільського вчителя, закінчив Усманське реальне училище, у 1919 р. вступив до лав Червоної Армії, брав участь у громадянській війні як командувач розвідки кінного корпусу. Після війни закінчив Воєнну академію ім. М. В. Фрунзе і залишився там викладати. З 1940 р. став начальником воєнно-дослідницького історичного відділу та управління Генерального штабу Червоної Армії. У роки Другої світової війни читав лекції з воєнної історії в навчальних закладах, консультував Міністерство оборони СРСР, очолював редакцію газети “Красная звезда” (1943–1945), у 1945 р. був відповідальним редактором журналу “Военная мысль”. У 1946 р. став членом ЦК ВКП(б). Після відставки в ранзі генерал-майора продовжував наукову та журналістську діяльність: працював у редколегії журналу “Международная жизнь”, в Інституті історії АН СРСР, написав низку книг на воєнну тематику. Помер 18 червня 1967 р.
(обратно) 916Юрій (Георгій) Жуков (1908–1991) — перший радянський журналіст-міжнародник, публіцист, перекладач, автор близько 40 книг (переважно пропагандистського характеру), родом із Луганщини. У 1927–1931 pp. працював літературним співробітником газет “Луганська правда” та “Комсомолець України”, з 1932 — співпрацював з газетою “Комсомольська правда” і з 1946 р. став членом її редколегії. У 1940–1941 — заввідділу в журналі “Новый мир”, під час війни (1941–1945) працював як воєнний кореспондент, завідував відділом фронту. В 1946–1957 pp. працював у редакції газети “Правда”, спочатку заступником відповідального секретаря та оглядачем (1946–1948), потім кореспондентом у Франції (1948–1952), згодом заступником головного редактора (1952–1957). У 1957–1962 роках — голова Держкомітету з культурних зв’язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР, з 1961 року — член Спілки письменників СРСР, з 1962 — політичний оглядач “Правди”. З кінця 1950-х років писав публічні промови для Хрущова. У 1962–1987 pp. був депутатом Верховної Ради СРСР 6-11 скликань. З 1972 р. вів авторську передачу на першому каналі Центрального телебачення “На питання глядачів відповідає політичний оглядач газети «Правда» Ю. А. Жуков”. З початку 1960-х перекладав художню літературу з французької мови. У 1968–1991 pp. очолював товариство “СРСР-Франція”. Нагороджений Ленінською премією (1960), званням Героя соціялістичної праці (1978), багатьма орденами та медалями. Помер у Москві в 1991 р.
(обратно) 917Теодор Соренсен (Theodore С. Sorensen, 1928–2010) — американський юрист та письменник, довголітній соратник Джона Кеннеді ще з часів його сенаторської служби (від 1953). За президентства Кеннеді Соренсен був його спеціяльним радником, писав для нього промови. Після вбивства Кеннеді подав у відставку. У 1965 р. опублікував біографію Кеннеді, що стала світовим бестселером (Kennedy. New York 1966). Незадовго перед смертю написав автобіографію: Couselor: A Life at the Edge of History. New York 2008.
(обратно) 918Пер Салінджер (Pierre Emil George Salinger, 1925–2004) — американський політик і журналіст. У 1961–1964 — прес-секретар Білого дому. У 1964 недовгий час був сенатором від Каліфорнії, вів президентську кампанію Роберта Кеннеді. Згодом повернувся в журналістику, працював на телеканалі Ей-Бі-Сі. Автор кількох книжок про Джона Кеннеді (A Tribute to John F. Kennedy, 1964; With Kennedy, 1966; John F. Kennedy, Commander in Chief: A Profile in Leadership, 1997), низки публікацій про події в Ірані, війну в Перській затоці та міжнародні конфлікти, а також спогадів (Pierre Salinger. P.S.: A Memoir. New York 1995). У 2000 p. виїхав із США до Франції, де й помер.
(обратно) 919Анатолій Добринін (1919–2010) — російський дипломат, надзвичайний і повноважний посол СРСР у США в 1962–1986 pp. Згодом у 1986–1988 pp. був секретарем ЦК КРПС і завідував міжнародним відділом ЦК КПРС. З 1988 — радник голови Президії Верховної Ради СРСР, з 1990 — радник президента СРСР. У 1992 р. працював радником-консультантом Міністерства закордонних справ Росії. У 1995 р. видав мемуари під назвою Сугубо доверительно. Помер у Москві 6 квітня 2010 р.
(обратно) 920Ральф Ентоні Данґан (Ralf Anthony Dungan, 1923–2013) — американський політик і дипломат, помічник Джона Кеннеді з часів його роботи в Сенаті (1957–1960), законодавчий радник президентів Кеннеді та Джонсона (1961–1964). У 1964–1967 — посол США в Чилі, у 1967–1977 — канцлер у справах вищої освіти у штаті Нью-Джерсі, у 1977–1981 — виконавчий директор Міжамериканського банку розвитку. Помер 5 жовтня 2013 р.
(обратно) 921Операція в затоці Свиней (також відома як “Висадка в затоці Кочінос”) — невдала військова операція США, проведена в 1961 р. силами воєнізованих формувань з кубинських емігрантів (близько 1500 чол.). Приготування до операції, що мала на меті повалення режиму Фіделя Кастро на Кубі, тривали ще з початку 1960 р. Сама операція почалася вранці 15 квітня 1961 р. з нальоту американських бомбардувальників на аеродроми кубинських військово-повітряних сил, однак кубинське командування завчасно роззосередило й замаскувало літаки, так що основну частину ВПС Куби вдалося зберегти неушкодженою. Вночі 17 квітня почалася висадка морського десанту в затоці Свиней. Силами авіяції Куби чотири транспорти з десантом та амуніцією були потоплені. Десант, що встиг висадитися на берег, був атакований переважаючими силами кубинської армії із застосуванням танків, артилерії та авіяції і 19 квітня склав зброю. Операція мала великий міжнародний резонанс; Радянський Союз направив США ноту протесту, а в низці країн відбулись антиамериканські виступи.
(обратно) 922Дон Карло
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.