Читати книгу - "Спомини"

Ферреро згодом стане другим після Фелікса Морліона президентом Вільного міжнародного університету соціяльних студій (LIUSS - Libera Università Internazionale degli Studi Sociali “Guido Carli”), як почав називатися університет “Pro Deo” від 1948 p. Він очолюватиме цей університет у 1975–1978 pp.(обратно) 923

Іджіно Евдженіо Кардінале (Igino Eugenio Cardinale, 1916–1983) — ватиканський куріяльний чиновник, титулярний архиєпископ Нафтський. Висвячений на священика в 1941 p., на єпископа — в 1963. Провів багато років на Близькому Сході, потім повернувся до Риму, почав працювати в Державному секретаріяті Ватикану. У 1963–1969 — апостольський делегат у Великобританії, у 1969–1983 — нунцій у Бельгії та Люксембурзі, а з 1970 — нунцій у Европейській спільноті. Помер у Брюсселі 24 березня 1983 р.

(обратно) 924

Анджело дель’Аква (Angelo dell'Acqua, 1903–1972) — італійський кардинал. Закінчив папський Григоріянський університет, де здобув ступінь доктора канонічного права. У 1926 висвячений на священика, служив секретарем архиєпископа Міланського. З 1931 — приватний капелан папи. У 1931–1935 — апостольський делегат у Туреччині та Греції. В 1931–1935 — ректор папської Румунської колегії. У 1938–1950 pp. працював у Державному секретаріяті, вів душпастирську працю в Римській єпархії. У 1958 р. іменований титулярним архиєпископом Халкедонським; брав участь у II Ватиканському соборі. У 1967 р. іменований кардиналом, з 1968 — генеральний вікарій папи для Риму та околиць, великий канцлер Папського Латеранського університету. Помер у Римі 27 серпня 1972 р.

(обратно) 925

Авґустин Беа (Augustin Веа, 1881–1968) — німецький кардинал-єзуїт, піонер екуменічного руху. Здобув богословську освіту в галузі біблістики, в 1924–1949 pp. викладав у Папському Григоріянському університеті та Папському біблійному ін-ті, а в 1930–1949 був ректором останнього. Допомагав папі в написанні енциклік “Mediator Dei” (про Святу Літургію) та “Divino afflante spiritu” (про біблійні студії). У 1959 папа Іван XXIII номінував його кардиналом та папським радником. Під час II Ватиканського собору підготував текст Декларації про відносини Церкви з нехристиянськими релігіями “Nostra aetate” та зробив великий внесок у написання Догматичної конституції про божественне об’явлення “Dei verbum”. У 1960 р. був призначений головою Секретаріяту в справах християнської єдности. Після собору зосередився на екуменічній діяльности. Про нього див.: Stjepan Schmidt. Augustin Веа: The Cardinal of Unity. New Rochelle 1992.

(обратно) 926

Олег Биков (1926-) — російський економіст, дипломат. Родом з м. Тула. В 1949 р. закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин при МЗС СРСР, в 1952 — аспірантуру цього ж інституту, в 1954 р. захистив докторську дисертацію. В 1952–1954 pp. працював у Радянському комітеті захисту миру, в 1955–1959 — у Всесвітній раді миру (Відень), у 1959–1964 — заступник відповідального секретаря Ради. В 1964–1998 pp. працював у Інституті світової економіки та міжнародних відносин, з 1977 — заступник директора інституту. В 1981–1986 — експерт у дослідницькій групі ООН у справах заходів довіри, член Консультативної ради ООН для досліджень у галузі роззброєння. У 1986–1989 — експерт на радянсько-американських зустрічах найвищого рівня. В 1978–2005 — головний редактор ж-лу “Международный ежегодник ИМЭМО — экономика и политика” (з 1992 — “Год планеты”). Член-кореспондент АН СРСР з 1987 р., лавреат Державної премії СРСР (1980). Автор більш як 130 наукових праць з теорії та історії міжнародних відносин, проблем роззброєння, зовнішньої політики СРСР, Росії та США.

(обратно) 927

Олександр Корнійчук (1905–1972) — український радянський письменник, публіцист, політичний діяч. Родом з м. Христинівка. У 1929 р. закінчив Київський ін-т народної освіти. У 1929–1934 pp. працював редактором на Київській, Одеський та Харківській кіностудіях; у 1933–1941 — редактор і сценарист тресту “Українфільм”. У 1934 р. обраний членом правління Спілки письменників СРСР; у 1938–1941 та 1946–1953 — голова Спілки письменників УРСР. В 1942–1943 — у Червоній Армії, працівник політичного відділу Південно-західного фронту, військовий кореспондент. У 1943–1945 — заступник наркома закордонних справ СРСР, голова комітету у справах мистецтва УРСР. У 1944 р. недовгий час очолював Наркомат зовнішніх справ УРСР. У 1949–1972 — член ЦК КП УРСР, у 1952–1972 — член ЦК КПРС, у 1937–1972 — депутат Верховних Рад СРСР та УРСР 1–8 скликань, у 1953–1954 — заступник голови Ради міністрів УРСР, у 1947–1953 та 1959–1972 — голова Верховної Ради УРСР. Учасник Всесвітніх конгресів захисників миру, а в 1959–1972 — член президії Всесвітньої ради миру. Академік АН УРСР, Герой соціалістичної праці (1967), п’ятикратний лавреат Сталінських премій. Головні твори: п’єси “Платон Кречет” (1934), “Правда” (1937), “Богдан Хмельницький” (1939), “В степах України” (1941), “Приїжджайте в Дзвінкове” (1946), “Над Дніпром” (1960). У незалежній Україні Корнійчука піддали гострій критиці як прислужника комуністичного режиму та пристосуванця, художня цінність його літературної спадщини, політизованої й переповненої ідеологічними штампами, була поставлена під сумнів, його твори були вилучені із шкільних програм.

(обратно) 928

Йосип Броз Тито (Josip Broz Tito, 1892–1980) — югославський комуністичний діяч, один з керівників антифашистського опору, маршал (1943), керівник Югославії в 1945–1980 pp. (з 1953 — президент), творець югославської моделі соціялізму. Проводив політику неприєднання та рівновіддалености від СРСР та США. Про нього див.: Р. Уэст. Йосип Броз Тито: власть силы. Смоленск 1998; Geoffrey Swain. Tito: A Biography. London 2010.

(обратно) 929

Текст привітання російською мовою звучав так: “Его Святейшеству Папе Иоанну XXIII. В связи с Новым Годом и вашим праздником, праздником христиан — Рождеством примите поздравления от человека, который желает Вам доброго здоровья и сил для борьбы за мир и счастье людей. Н. Хрущев. 15 декабря 1962 года”.

(обратно) 930

Цей другий медальйон Казенс вручив Микиті Хрущову при наступній їхній зустрічі у Гаграх. Див. Norman Cousens. The Improbable Triumvirate, с. 108.

(обратно) 931

U-2 — американський стратегічний літак-розвідник, оснащений спеціяльною електронною та фотоапаратурою і розроблений для польотів у стратосфері