Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

**Грішка (радісно):** *"Хлопці, це має бути крутий виступ! Наш останній концерт цього літа. Давайте запалимо так, щоб усі запам'ятали цей вечір!"*

**Влад (сміючись):** *"Так, після цього почнуться уроки, і всі будуть занурені в навчання. Тому цей концерт має бути особливим!"*

Андрій посміхнувся, слухаючи друзів. Він відчував певний спокій у серці, ніби все почало ставати на свої місця. Життя знову набирало звичного ритму, і він більше не відчував тієї тривоги, яка його мучила останні кілька місяців.

**Андрій (внутрішній монолог):** *"Ми пережили багато, але тепер усе йде як треба. Джек більше не є частиною нашого життя, і ніхто не зможе зруйнувати наші плани. Все знову на своїх місцях, і попереду нас чекає новий навчальний рік. Але зараз час для останнього літнього концерту."*

---

Тим часом Аяко готувалася повертатися додому. Її обмін за програмою закінчився, і тепер вона мала поїхати до Японії. Вона провела цілий рік, спостерігаючи за Андрієм здалеку, і так і не знайшла в собі сміливості підійти до нього та зізнатися в своїх почуттях. Але перед від’їздом вона вирішила залишити йому ще один, останній лист.

Аяко вибрала найкрасивіший аркуш паперу і написала вірш, вклавши в нього всі свої почуття:

*“Ти був сонцем у моєму житті,  
Твій сміх — як музика, що гріла моє серце,  
Я знала, що ти ніколи не дізнаєшся про мене,  
Але моя любов до тебе залишиться назавжди.  

Я йду, але залишу тобі ці рядки,  
Нехай вони розкажуть те, що я не змогла,  
Ти завжди будеш у моїх думках і мріях,  
І я завжди буду любити тебе, навіть здалеку.”*

Аяко залишила лист у шафці Андрія, коли школа була порожньою. Вона зупинилася на мить перед тим, як піти, подивилася на двері, за якими були спогади про її рік тут, і тихо прошепотіла:

**Аяко (прощаючись):** *"Прощай, Андрію. Я завжди буду пам'ятати тебе."*

Вона пішла, залишивши свій останній вірш, але в її серці залишалася невеличка надія, що одного дня їхні шляхи знову перетнуться.

---

Наступного дня, коли Андрій відкрив свій шафчик перед репетицією, він знайшов новий лист. Він одразу зрозумів, що це останній вірш від його таємної шанувальниці. Відкривши лист, він почав читати, і з кожним рядком відчував, як його серце наповнюється спокоєм. Цей лист був прощальним, але в ньому не було гіркоти — лише ніжність і вдячність.

**Андрій (внутрішній монолог):** *"Хто б не була ця людина, вона залишила щось важливе у моєму житті. Я не знаю її, але відчуваю, що вона дійсно щиро любила мене. Нехай вона залишається в тіні, а я буду далі жити своїм життям. Шкільне життя продовжується, і тепер я готовий до нового етапу."*

Андрій відчув, як тривога, що інколи переслідувала його, зникла. Він зрозумів, що жоден Джек або інші сили більше не впливатимуть на його життя. Попереду були нові виклики, але він був готовий до них.

---

Вечір концерту настав, і Андрій з друзями зібралися на сцені. Це був їхній останній виступ цього літа, і вони виклалися на повну. Усі були в захваті від їхньої музики, і атмосфера була святковою. Вони залишили після себе яскраві спогади про ці літні дні.

Після концерту Андрій стояв разом з друзями, дивлячись на захід сонця, що повільно опускався за горизонт. Літні канікули добігали кінця, але попереду на них чекали нові пригоди.