Читати книгу - "Окрилена Вірою, Mary Uanni"

На мить запанувала тиша. Потім Філіп несподівано додав:

Лілі, ти б пішла зі мною? Мені здається, що твоя підтримка зробить цей день трохи легшим. Звісно, піду. Я буду поруч із тобою.

Філіп подивився на неї, його погляд сповнився вдячності.

Дякую, Лілі. Ти… ти справді особлива. Немає за що, Філіпе. Ти не сам у цьому.

Коли вони разом зайшли до церкви, Лілі раптом відчула, як її накриває слабкість. Голова запаморочилася, і вона, схопившись за руку Філіпа, ледь устояла на ногах.

Лілі? Ти в порядку? стурбовано запитав Філіп, притримуючи її. Ні... здається, мені... - вона не встигла договорити, як її тіло ослабло.

Перехожі швидко помітили, що сталося. Хтось викликав швидку, і вже через кілька хвилин Лілі транспортували в лікарню. У суєті та поспіху ніхто не звернув уваги на Філіпа, який залишився стояти осторонь. Він дивився, як машина швидкої допомоги від’їжджає, і відчував, як серце стискається від тривоги.

"Треба йти до лікарні," — вирішив він і рушив сам.

Коли Лілі відкрила очі, сонце вже сідало за обрій, заливаючи палату теплим помаранчевим світлом. Її голова ще трохи крутилася, але вона відчула, що поруч хтось є.

Нарешті ти прокинулася, м’яко сказала мама, яка сиділа поруч із ліжком і тримала її за руку. Мамо... Що сталося? - тихо запитала Лілі. Тобі стало погано. У церкві. Добре, що швидку викликали швидко. Зараз із тобою все буде гаразд. Лікарі сказали, що це перевтома.

Лілі спробувала сісти, але мама обережно притримала її.

Лежи, доню. Тобі треба ще трохи відпочити.

У цей момент двері палати відчинилися, і до кімнати зайшла Діана, її подруга. В руках вона тримала невеликий букет польових квітів.

Лілі! Ти налякала нас усіх! - сказала вона, сідаючи на стілець біля ліжка. -Як ти зараз? Вже краще, здається. А ви всі тут? - усміхнулася Лілі, хоча її голос був слабким. Ну, не зовсім усі, - підморгнула Діана. - Ще Філ і Тім чекають у коридорі. Їм не дозволили зайти. Вони тут? - здивувалася Лілі. Звісно. Особливо Філіп. Він мало не бився з медсестрами, щоб зайти до тебе, - засміялася Діана.

У цей момент двері знову відчинилися, і в палату обережно зайшли Тім. Він виглядав стурбованим, але його обличчя трохи пом’якшилося, коли він побачив Лілі при свідомості.

Лілі, ти як? - запитав він, підійшовши ближче. Все добре, - відповіла вона, трохи підвівшись. Ми всі хвилювалися за тебе. А в церкві всі молилися. Дякую, що ви тут, - тихо промовила Лілі.

Вона відчувала, як її оточують турбота й підтримка. Мама, друзі — всі зібралися тут, щоб бути поруч із нею. Це дало їй сили посміхнутися навіть після такого важкого дня.