Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ  вісімнадцятий 

Не будьте такими самовпевненми. Знайдеться хтось, хто перетворить вашу святість на  туалетний папір. 

Графіті на паркані біля урядового кварталу  

Мартін не зміг знайти собі місця. Він скільки разів намагався пояснити своєму начальнику про той випадок, але марні намагання привели до звільнення з роботи.  

Вже як другий місяць Мартін намагається показати суспільству правду про зникнення чи то смерть Імператора. Комп’ютер залишився на роботі, тому єдине, що в нього залишилося був той побитий телефон, який навіть не міг увімкнутися. Він розумів, що коли його віднести на ремонт, то, понад усе, пам’ять зіб’ється і зникне той єдиний доказ злочину Ґранда. 

   Мартін обшукав всіх майстрів, але в них не виходило дістатися до пам’яті телефону через введення пароля і відбитки пальця чоловіка, а без прямого увімкнення пристрою той ніяк не міг його розблокувати.   

Єдиний до кого він ще не звертався, був хлопець його колишньої дружини, Анастасії, який, за її словами, мав неабиякий талант в IT.  

Після розлучення, звичайно, Мартін видалив номер своєї колишньої, що зрадила  його з іншим. Він міг написати Анастасії на різні соцсторінки, але це б не дало бажаного результату. Тому Мартін обрав єдиний шлях, щоб поспілкуватися - піти до неї на роботу. 

  Анастасія працювала редакторкою інформаційного сайту «Нова ера». Вона була однією з кращих у своєму роді: завжди знайде те, що не знайшли інші. 

 Мартін дуже хвилювався перед зустріччю зі своєю колишньою. Він одягнувся неначе на побачення: чорні туфлі й штани, а зверху білу футболку. Перед самим входом до будівлі офісу Мартін ніяк не міг наважитися піти в середину, допоки сама Анастасія не притягнулася до нього. 

-Пане, ви когось тут чекаєте? - мовила Анастасія, підходячи до свого колишнього на підборах. 

-Господи, Анастасія! Я ледь тебе впізнав!- здивовано відповів Мартін, дивлячись на нафарбовану, з червоними губами брюнетку, що навіть на своїх підпорах була нижчою за Мартіна. 

-А ти що тут робиш? Хочеш через рік знову сваритися? Ми ж це проходили не одноразово, а ти… 

-Я хочу зустрітися з твоїм хлопцем, перебив Мартін Анастасію, дивлячись на її декольте. 

-Еее ні! Що, хочеш побити? Мартіне, вкінці кінців, перестань сохнути за мною, знайди собі дівку! - розвертаючись до нього спиною сказала Анастасія, направляючись до входу своєї роботи. 

-Це не про те! Мені  по роботі. 

-Тобто «по роботі», - зупинилася Настя в очікуванні продовження слів Мартіна. 

-Мені потрібно полагодити телефон. Але він зможе це зробити й у  вас вдома, аби ти також була присутня. Повір, це дуже важливо.  

-І це треба зв’язківцю з розвідки йти до мене?- жартома мовила Анастасія. - Я тобі дам його контакти, з ним і розбирайся. Щодо мене, то я подумаю. Аж цікаво, що ти утнеш цього разу.  

 Вона скинула номер Бориса Мартіну. Той миттєво з’єднався з ним, і домовився про зустріч у квартирі майстра на 20:00. 

 День минув швидко. Мартін саме підходив до будинку, де мешкав Борис, як  назустріч йшла Анастасія.  

-Дививсь мені, Крацкян, я все одно не піду до тебе знову. Я люблю Бориса, тому будь-яку шкоду, яку ти вдієш йому, буде вважатися як побиття і мене. 

-Та припини вже з цим!  

 Вони піднялися на четвертий поверх і увійшли в квартиру. Вона була двокімнатною, з великими вікнами та триметровими стінами. Анастасія провела Мартіна до Бориса і, привітавшись, той почав розповідати про свою проблему: 

-На цьому пристрої знаходиться інформація, яка зможе відправити Прем’єр-міністра за ґрати: тут знаходиться запис розмови Ґранда з Крипторм, його секретарем. Вони разом входили до «Ордену» і вчинили теракт на кораблі, де летіла імператорська сім’я. Мені ніхто не повірив, ба більше - звільнили з роботи й порадили навідатися до центру наркозалежних. Коли я вирішив розповісти все Ґранду, то хтось ззаду вколов у мене шприц з наркотичною речовиною. Я прошу тебе, Борисе, витягни хоч якось той запис!  

-Ого собі історія! Дивися, це буде важко, але спробою зробити. Можеш посидіти в квартирі, якщо нікуди не поспішаєш, - відповів Борис, роздивляючись потріскай планшет Мартіна.  

-Я думала, що ти не змінився, але тепер, моя думка повністю навпаки. Дарма часу в розвідці не гаяв. Молодець! Одне, звісно, ти не розповів хоч комусь цю інформацію з колег. Так принаймні залишився хоч з роботою. 

-Тоді саме Імператор вилітав у тур. Я мусив бігти, аби донести її, але не зміг. 

-Цей Криптор, Криптор Геншрюд, я давно хотіла про нього дізнатися... Ти щось знаєш, можливо, про друзів, родичів, сім’ю, аби хоч хтось зумів розповісти мені про нього, бо ніхто не знає про нього зовсім нічого, тільки те, що він пов’язаний з Грандом. 

-Єдине, що я знаю, так це те, що він народився у Фобосі. 

-Ого, аж там. Не дуже хороше місце для проведення своїх дитячих буднів. Дякую тобі за інформацію.