Читати книгу - "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"

    - Ось потрапили! – тихо простогнав Андрій.

   Скільки їм доведеться тут ховатися, доки все не вляжеться? А якщо молдавани попруться у воду чи сюди?

    - Не висовуйся, що б не сталося! – пошепки наказав хлопець.

   Ліза мовчки спостерігала за тим, що відбувається. Її зіниці були розширені від жаху, очі були готові вискочити з орбіт.

    – Що у вас? – крикнув український патрульний.

    – Порушник! - відповів молдаван, і прицілившись, натиснув на курок.

   Звук чергового пострілу злився з криком дядька.

   - Йой!

   Ліза здригнулася. А хлопець тихенько висунувся з трави. Дядька поранили в руку, і тепер він відчайдушно лаявся, матюгав прикордонників, які зіпсували його товар.

   Виявляється, що у пакунку були блоки цигарок. І через це люди були готові ризикувати життям?! Невже все було так погано із заробітками у Зеленогорську, щоб лізти під кулі прикордонників?

    Втікачі дуже злякалися. Вони не знали, що по місцевих порушниках стріляли гумовими кулями. Величезного стратегічного значення цей кордон зараз не ніс, щоби стріляти справжніми бойовими снарядами. Вони в душі приготувалися, що їм доведеться дуже довго відсиджуватися в засідці, поки весь гармидер вляжеться. Швидше за все, зараз викличуть поліцію, поки приїде їхня жандармерія, поки складуть протоколи. І невідомо, кому належить цей острів? А може він – нейтральний? Чи може бути таке не в морі чи океані, а на річці?

   Але, на подив, патруль, після затримання невдахи-порушника, помахав колегам з іншого боку річки, і повільно пішов.

   – Вони навіть машину не викликали! – не зміг стримати свого подиву, Андрій. - Скоріше!

  Щойно український патруль із незадачливым дядьком теж пішов, підлітки рвонули з острова. Навіть, Ліза, зчепивши зуби і прикривши, від жаху очі, рухалася вперед, борючись з течією. Перехід через річку зайняв у них кілька хвилин. Але, здався обом довжиною в півжиття.