Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

- Все просто чарівне, містере Рофте, ви потрудилися на славу, - дякувала теслі, як тільки меблі розставили, а фінансовий бік угоди улагоджено.

- Приємно чути, - усміхнувся у відповідь чоловік, сяючи від радості.

- Я обов'язково рекомендуватиму вас усім своїм знайомим. Робота справді відмінна. Так, до речі, ось це передайте вашій дружині, я думаю, їй сподобається, - посміхнулася, простягаючи чоловікові кошик шампунів та олій.

- Дякую, Хлоя, їй буде приємно, - зніяковіло відповів чоловік, приймаючи подарунок.

- Як поживає місіс Рофт?

- Дякую, добре, - зітхнув Роберт, посміхнувшись і попрощавшись.

 І вперше за останні кілька років не покривив душею. Тому що в сім'ї Рофтів панував мир і кохання, яке подружжя втратило колись. Адже дружина, яка прокинулася вранці, не пам'ятала всіх сварок і скандалів, і все ще щиро любила чоловіка. І хоч складно було їй спостерігати трохи постарілого чоловіка і своє відображення в дзеркалі, а чоловікові, дивлячись на жінку, згадувати всю гидоту, що відбулася між ними, подружжя ґрунтовно поговорило і вирішило почати все спочатку. І цього разу Роберт вже знав як поводитися і чим балувати дружину, щоб направити їхні стосунки зовсім в інше, потрібне русло. Він був вдячний долі та богам за ще один шанс на щастя.

Каліста богинею не була, але подяку прийняла б із задоволенням. Хоча роботи тесляра було цілком достатньо. Отже, посміхаючись обновці та розставляючи все на свої місця, вона мліла від задоволення та краси.

А ще більше зраділа, коли завітали «двоє з скриньки». Саме так охрестила чоловіків Каліста, коли вони просочилися до крамниці. Насправді їй пощастило – покупців не було. Інакше довелося б туго, куди ще й тіла свідків ховати?

- Ну, здравствуй, мала, - хижо оскалився один із чоловіків, так схожих між собою.

Каліста лише зітхнула, похитавши головою. Таких «з скриньки» на її віку траплявся не один десяток. І розмови завжди виявлялися марними, так що й час свій марно витрачати вона не збиралася.

Налаштовані на будь-яких ворогів, чоловіки чекали будь-чого, але точно не відьму, що клацнула пальцями. Як по команді вони завмерли, мов маріонетки, а перед очима поплило зображення. І ні хвалені навички, ні кошмарна репутація не врятували від магії.

На жаль, убити чи перетворити на ляльок цих хлопців відьма не могла. Десь у тілі у них були вшиті амулети захисту, вона це відчувала. Але де? Від шкіри дико фонило, не від одягу. Роздягати та шукати – часу мало. День на подвір'ї, мало хто настирний забреде. Небезпечно такі ритуали проводити у світлі дня. А ось трохи побешкетувати - це можна. Все одно, рано чи пізно їй доведеться зустрітися і близько познайомитися з темною стороною міста. І, посміхнувшись, Каліста торкнулася скроні першого чоловіка.

Немов зомбовані, найманці вирушили додому, під звуки тихого реготу дівчини.

А ще за півгодини Ґрей Мосс привезла замовлені сукні. І без особливого жалю Каліста закрила лавку – треба ж поміряти новий гардероб.

- Чудово, як я й думала, - усміхнулася жінка, роздивляючись відьму в новому вбранні.

- І справді, - хмикнула дівчина, повернувшись і розглядаючи власну фігуру у відображенні, - нормального одягу мені дійсно не вистачало.

Худенька, тендітна і витончена. Що ж, за бажання, волосся можна освітлити або перефарбувати, косметикою виділити очі та губи, а правильні сукні підкреслять всі впуклості і випуклості. За бажання… зараз же виділятися їй нема чого. Відьмі в образі сірої мишки живеться легше, Каліста це знала напевно.

- Місіс Мосс, я хотіла б зробити вам ще одне замовлення через кілька днів. Форма для чоловіків. Парочка костюмів. Але не простих. Я потім намалюю.

- Дякую, звичайно, я прийму будь-яке замовлення. Зізнаюся, мені дуже цікаві всі моделі, які ви хочете пошити. Упевнена, якби ви були благородною дамою, ці вбрання б уже увійшли до моди.

- То що заважає нам їх у цю хвалену моду запровадити? Взагалі, я хотіла обговорити все пізніше, але раз вже зайшла мова. Пропоную вам співпрацю. Я забезпечу потік нових оригінальних ідей для моделей жіночого та чоловічого одягу, які стануть вашою візитною карткою. Якщо знайти приміщення в центрі, найняти кілька швачок, пошити близько двадцяти моделей суконь і костюмів, виставити на манекенах і просто підганяти для покупців готові вироби, прибуток ми отримаємо дуже скоро. Рекламу я забезпечу, грошима допоможу на перші часи, а після, коли справа піде в гору, прошу двадцять відсотків від прибутку. Подумайте поки що над цією пропозицією. І приходьте, якщо все ж таки зважитеся. Відчуваю, конкурентів буде небагато.

- Але як же... - хлопаючи очима, бурмотіла Грей Мосс, нервово смикаючи складки сукні.

- Подумайте, - усміхнулася Каліста і, розплатившись, попрощалася із спантеличеною жінкою.

Тим не менш, гроші відьмі були необхідні, так що тепер вона шукала будь-яку можливість заробити.

Покупців у цей день було справді багато, тож до вечора Каліста просто з ніг валилася, та ще й нові рецепти солодощів із Селеною розучувала. Жінка була в захваті, закрила трактир і весь час проводила на кухні, за винятком тієї пари годин, коли Гор все ж таки не витримав і потягнув здобич у свій барліг, доводячи власну мужність і ніжні почуття.

А от відьму ще чекав візит до клієнтів в образі злісної старої.

У міському маєтку лорда Тейнора відьма з'явилася опівночі для кращого ефекту. У вітальню її провів, як уже повелося, дворецький, що злегка заїкався. Щоправда, жінка, яка захотіла скористатися її послугами, здалася Калісті не дуже приємною. Дочка лорда Тейнора, Амелія, була аж надмірно самозакоханою особою. Спустившись у вітальню, де на неї чекала гостя, дівчина не зволіла ні привітатися, ні дозволити присісти відьмі, хоча саме цього вечора Каліста почувала себе страшенно втомленою.

- Довго ж ти до мене добиралася, стара, - фиркнула дівчина, сівши в крісло і похитуючи ніжкою.