Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

За деякий час ми завантажилися, зібралися і вирушили у форт. Корабель поводився значно краще після встановлення корабельного ШІ. Не потрібно було мені вже контролювати деякі системи, приміром, працювало автоматичне вирівнювання крену, сканувалася й оброблялася інформація обладнання, що надходила від датчиків, працював радар і т.д. Не всі функції працювали, звісно, як на рідному ШІ, але й це вже було прогресом. Керувати стало значно легше.

Тех від нас хотів, щоб ми підлетіли ближче до моря, він дав координати безпечної точки. Там я мав вивантажити платформи та Іс із Куртом на них забиратимуть те, що він носить із розбитого транспортника. Ось така попередня схема і зараз ми летіли на точку за прокладеним кіборгом маршрутом, на висоті близько ста метрів. Дно висохлого моря являло собою ландшафт, несхожий на жоден інший, на його поверхні збереглися залишки зниклого водного простору. Замість гладкого хвилястого піску, як можна було очікувати, земля усипана дрісвою - кусками камінням, скам'янілими мушлями й останками давно померлих морських істот. Рослинність мізерна, і вона насилу з'являється тільки під час короткого сезону дощів, коли життя ненадовго повертається на безплідну солону місцевість.

Рельєф висохлого моря являв собою розрізнене полотно. Гірські хребти різко піднімалися над морським дном, їхні зазубрені вершини утворювали дивовижний силует на тлі неба. Ці гори перемежовуються з долинами, які були частиною заповнені дрібним чагарником, що створював з висоти плями зелені серед запустіння. Долини іноді приводять до прихованих оазисів, невеликих притулків життя з солоними джерелами та групами витривалих рослин. В інших частинах висохлого моря переважають довгі відроги гір, що простягаються, як пальці гігантської руки. Ці відроги створюють вузькі проходи й відокремлені бухти, надаючи притулок різноманітній дикій природі регіону. Біля їхнього підніжжя утворюються озера і болота, що живляться підземними джерелами або спорадичними опадами. Ці водойми, хоча часто й невеликі, підтримують тендітні екосистеми, які чіпляються за життя в цьому невблаганному ландшафті.

Загальне враження - сувора краса - землі, де природа відновила те, що колись було занурене під морські хвилі. Місце різких контрастів, де життя триває, незважаючи ні на що, і де кожна частина розповідає історію змін та адаптації. По-моєму прибули, це був великий рівний камінь, якраз під розмір корабля. Сідаємо.

- Тех ми прибули. - я спробував викликати його, але зв'язок був поганий.

- По... і я ........ у.

Минуло кілька хвилин.

- Мік, як тепер чутно. Я вибрався з корабля.

- Нормально.

- Ось координати того, що виніс, - прийшло повідомлення, - нехай хлопці платформами перетягують на корабель. Обов'язково нехай озброюються.

- Є, отримав.

- Ти поглядай на всі боки, тут бігають тварини, схожі на щурів, трапляються змії, нехай дивляться під ноги.

- Вони чують. - відповів я. - Відправлю з ними кота, він прикриє, якщо хтось нападе.

Передав уявний образ з проханням коту про охорону хлопців, він погодився, йому було все в новинку та цікаво, а пополювати на місцеву живність, це було ще краще. Домовилися.

- Приблизно ще в мене буде три-чотири ходки, а ввечері у форт. За роботу.

Ми всі зайнялися дорученнями, за кілька годин хлопці перевезли все, що притягнув кіборг. Серед усього виділявся реактор, ремонтні дроїди, ЗІП корабля, комбінезони та скафандри, частини апаратури з рубки, гніздо ШІ, модулі сільгосп обладнання, ложемент пілота навіть притягнув. Мародерничав на повну. Надвечір викликав мене і повідомив, що в наш бік рухається вихор аномальної енергії.

- Відкликай хлопців, піднімай корабель і відходь до берега, я майже закріпив останню партію. Перечекаю вихор і за кілька годин вийду на вашу точку. Заберете мене потім.

- Прийнято. - я забрав хлопців і кота, запустив двигун і злетів, оглядаючи аномалію здалеку.

Вихор аномальної енергії був у вигляді маси неприборканої сили, що кружляла та видавала низький, зловісний гул, який луною розносився повітрям, та формою величезного товстого торнадо, який невпинно носився ландшафтом висохлого моря. Його висока колона спрямовувалася до неба, утворюючи звивистий вихор енергії, котрий потріскуючи електричними дугами танцював по його краях, він відкидав моторошне сяйво на тлі сонця і висвітлював навколишню місцевість.

Схоже, корабель притягувався до нього, найближчі до нього двигуни збільшили потужність, чинячи опір його магнітному тяжінню, яке невблаганно тягнула до аномалії. У серці вихору енергія конденсувалася в закручений вир хаотичної сили. Це було дивовижне видовище, чарівний прояв чистої енергії, що не піддається поясненню і фактично сам по собі був силою природи. Відлетів ще на пару кілометрів від нього і сів на рівну ділянку. Ну його нафіг, тут почекаємо.

Приблизно за годину вийшов на зв'язок кіборг і просив його забрати, він забрав усе, що його цікавило, та вже переніс до місця попередньої посадки. Прилетіли, Тех виглядав так, наче його волочили по болоту, а потім витягли та залишили обсихати, відвалювалися від нього куски болота, обмили його трохи, завантажили знайдене ним і вирушили у форт. Схоже справді, доводиться мені працювати візником, відвези, привези, підвези. Хоча чого засмучуватися, все йде добре.

У форті нас зустрічали, розвантажилися і сьогодні в чоловічій компанії вирішили тут переночувати. Кіт пішов полювати в руїни поселення. Я на вечір насмажив м'яса і на подвір'ї під небом всі сиділи їли, говорили, ділилися враженнями та розповідями. Тех з нами сидів і просто слухав, зрідка вставляв свої репліки, я думаю він багатьох пережив, з багатьма дружив, і де вони зараз, важка доля майже безсмертної машини. Хоча не все мені зрозуміло з його перебування тут. Що він тут робить і чому саме тут, чому дбає про базу, про людей, чи це така програма, чи його принципи. Цікаво як це так жити, зібрався з духом і вирішив поговорити з кіборгом щодо його планів і таємниць. Була вже глибока ніч і всі почали розходиться, я зупинив Теха і вирішив почати розмову, спочатку здалеку, а потім подивимося.