Читати книгу - "Співучасть у злочині"

суспільну небезпеку вчиненого злочину і тому враховується законодавцем як кваліфікуюча обставина. Передусім це корисливі злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів тощо. Крім того, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачене у статтях Особливої частини КК, визнається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ст. 67 КК).

У празастосовній практиці виникають труднощі під час розмежування групи осіб і групи осіб за попередньою змовою. Відрізняються вони в такому:

1) у групі осіб за попередньою змовою загальна угода про вчинення злочину досягається заздалегідь, до його реального вчинення. Змова на вчинення групового злочину відрізняється від простої згоди, рішення на спільне вчинення злочину саме тим, що має попередній характер, тобто існує часовий проміжок між ухваленням рішення про вчинення групового злочину і його реальним виконанням;

2) у психологічному характері самих груп. Група осіб — це здебільшого випадкова, ситуативна група, члени якої прийняли рішення про вчинення спільного злочину багато в чому завдяки тому, що виявилися разом у даному місці, внаслідок раптово виниклої ситуації. Деякі члени такої групи беруть участь у вчиненні злочину з почуття солідарності, тоді як об’єднання їх у групу переслідувало зовсім іншу, найчастіше не злочинну мету;

3) у злочинних групах розглянутого виду відсутні чіткі психологічна і функціональна структури, не виділився лідер, рішення приймаються колективно, в основному на тлі конкретної ситуації і нерідко під впливом емоцій. Метою об’єднання спочатку може бути не вчинення злочину, а задоволення потреб у спілкуванні. Ролі при вчиненні злочину в групі осіб, як правило, не розподіляються — співучасники вчиняють злочин спільними діями. Багато дій співучасників здійснюються без продуманого плану, відповідно до ситуації, під впливом емоцій і тимчасових поривів;

4) ступінь згуртованості таких груп є невеликою, взаємна залежність, підтримка і захист у випадках затримки виявляється слабкою. На допитах учасники злочинних груп такого виду зазвичай дають правдиві свідчення.

Інший психологічний характер має злочинна група осіб, що вчиняє злочини за попередньою змовою. Вона є більш організованою, склад її деякою мірою стабілізований, яскраво виражена антигромадська установка, група переходить до вчинення серії однорідних злочинів, однак поки немає ще чітких планів спільної діяльності. Тут також немає лідера, але сформувалося, як правило, керівне ядро з найактивніших і найавторитетніших членів. Зазвичай його становлять самі деморалізовані її члени з явно вираженою антигромадською установкою. Ділові відносини з приводу вчинення групових злочинів набувають усе більшого значення. Але в той же час міжособистісні відносини, особисті симпатії продовжують відігравати головну роль.

У цілому група осіб за попередньою змовою є начебто проміжною між групою осіб і організованою групою, тому щодо конкретних кримінальних справ у групах цього виду може бути виявлено окремі ознаки як групи осіб, так і організованої групи.

Однією з основних ознак організованої групи є її стійкість, на що прямо вказує ч. 3 ст. 28 КК. Група осіб за попередньою змовою теж є досить стійкою, оскільки між змовою її членів до вчинення групового злочину існує певний проміжок часу, протягом якого група не розпадається. І все-таки це стійкість різного рівня, різної якості.

Стійкість групи осіб за попередньою змовою відрізняється від стійкості як ознаки організованої групи тим, що в першому випадку формування злочинної групи ще не довершено, склад її не стабілізувався, члени групи вільно виходять з неї, так само легко з’являються нові члени. Вивчення кримінальних справ показує, що дуже рідкісними є випадки, коли група вчиняє злочин у повному складі. Однак завжди беруть участь у злочинах особи, що становлять активне і керівне ядро злочинної групи.

Стійкість організованої групи як її основна ознака має дещо інший характер: має місце стабільність, сталість складу, входження до групи нових членів ускладнено, а до виходу кого-небудь із групи інші члени ставляться дуже негативно. Але сама головна відмінність полягає в тому, що спільна злочинна діяльність розрахована на тривалий час. Як правильно помітила Н. Ф. Кузнєцова, у судовій практиці висновок про стійкість групи часто робиться на підставі тривалості чи багатоепізодності злочинної діяльності[190].

З огляду на це, у ч. 3 ст. 28 КК справедливо зазначається, що злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Крім стійкості, організована група характеризується такими ознаками: формування психологічної структури групи, висування лідера — її організатора і керівника; розподіл ролей при вчиненні злочинів; ретельна підготовка до вчинення злочину; можливість використання складних способів злочину; підтримка в групі суворої дисципліни; заміна особистих відносин на ділові, що засновані на спільному вчиненні злочинів; вироблення єдиної ціннісно-нормативної орієнтації; розподіл злочинних доходів відповідно до статусу осіб у структурі групи; створення спеціального грошового фонду.

Установлення більшості зазначених ознак дозволяє достатньо надійно кваліфікувати злочинну групу як організовану і відмежувати її від групи осіб, які вчиняють злочини за попередньою змовою.

Крім того, виходячи з ч. 3 ст. 28 КК, ознакою організованої групи за об’єктивним критерієм є вчинення злочину групою, яка складається щонайменше з трьох осіб.

За суб’єктивним критерієм ця форма складної співучасті характеризується такими ознаками:

а) для організованої групи потрібна участь трьох чи більше осіб (для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників), які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

б) організованій групі притаманне те, що її учасники зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення одного чи більше злочинів. Стійкість групи — поняття оціночне і має встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи; вона свідчить, що між співучасниками існують досить стабільні відносини у зв’язку з підготовкою або вчиненням злочину (злочинів). Для визнання групи організованою тяжкість злочину, до якого готується ця група чи вчиняє його, не має значення;