Читати книгу - "Сфера"

У найближчій кухні Мей знайшла сандвіч і з’їла його за столом. Гортала соцстрічку на третьому моніторі, шукаючи щось невідкладне або те, на що треба відповісти. Відповіла на тридцять одне повідомлення і з почуттям виконаного обов’язку, бо ж приділила увагу тим, хто її потребував, продовжувала працювати.

Друга половина дня нагадувала поїзд утікачів із безперервним потоком запитань від нубів — наперекір запевненням Джареда, який безперестанку заходив і виходив, з десяток разів покидав свій кабінет і надзвичайно бурхливо спілкувався по телефону. Тепер Мей мала справу з подвійним потоком, і до 15:48 її особистий рейтинг становив дев’яносто шість балів; а середній рейтинг гурту нубів — дев’яносто чотири. Непогано, подумала вона, якщо взяти до уваги додаткове навантаження з дванадцятьох новеньких, яким вона сама без нічиєї допомоги мусила давати поради протягом трьох годин. Уже добігала четверта година, їй треба йти у поліклініку, сподівалася, що Джаред теж про це пам’ятає. Підвелася, спіймала його погляд, він підніс великий палець. І вона пішла.

Вестибюль поліклініки аж ніяк такий не нагадував. Більше скидався на кав’ярню, де сфероїди сиділи по двоє і розмовляли; перед ними височіла стіна чудово розставлених корисних страв і корисних напоїв, поряд — салатний бар з овочами, вирощеними у кампусі, а на стіні впадав в очі розгорнутий плакат із рецептом палеосупу.

Мей не знала, до кого звертатися. У залі було п’ятеро людей, четверо з них працювали на планшетах, один чоловік стояв у кутку і говорив через ретинальний інтерфейс. Жодного звичного віконечка, у якому вона могла б побачити адміністратора.

— Мей?

Вона обернулася на голос і побачила усміхнену жінку з коротким темним волоссям і ямочками на щоках.

— Готова?

Мей повели вздовж блакитного коридору в кімнату, що більше скидалася на дизайнерську кухню, ніж на оглядовий кабінет. Жінка з ямочками залишила її там, показавши на м’яке крісло.

Мей спочатку сіла в нього, потім підвелася — її увагу привернули шафки вздовж стін. Бачила лишень горизонтальні лінії, тонкі, як нитки, що окреслювали скриньки, але жодних ручок. Провела рукою по поверхні, ледь відчувши прорізи, завширшки з волосину. Над шафами зі скриньками виднілася сталева смужка, а на ній вигравіювані слова: «ЗНАТИ, ЩОБ ЗЦІЛЮВАТИ. ДІЛИТИСЯ, ЩОБ ЗНАТИ».

Відчинилися двері, і Мей здригнулася.

— Привіт, Мей, — сказало обличчя, чудове й усміхнене, підпливаючи ближче. — Я — лікар Віллалобос.

Розкривши рот, Мей привіталася з лікаркою за руку. Лікарка занадто яскрава для цієї оглядової кімнати, для Мей. Не старша сорока років, з чорним, зав’язаним у хвіст волоссям і лискучою шкірою. З шиї звисали елегантні окуляри для читання й, обігнувши лінію її кремового піджака, тулилися до пишних грудей. Була в туфлях на високих підборах.

— Дуже рада бачити тебе, Мей, сьогодні.

А Мей не знала, що відповісти. Взяла та й бовкнула:

— Дякую, що прийняли, — й одразу відчула себе ідіоткою.

— Ні, це я тобі дякую, що прийшла, — відповіла лікарка. — Зазвичай усі приходять до нас протягом першого тижня роботи, тому я вже почала тривожитися. Ти мала якісь причини, щоб так довго не приходити?

— Ні. Ніяких. Була дуже зайнята.

Мей оглянула лікарку, шукаючи якісь фізичні недолікі і нарешті таки знайшла родимку на шиї, з якої стирчала єдина волосинка.

— Дуже зайнята, щоб подбати про власне здоров’я. — Лікарка обернулася до Мей спиною, готуючи якийсь напій. Повернулась усміхнена. — Це вступне обстеження, медог-ляд, який проходять усі співробітники «Сфери», добре? Передовсім акцентуємо на профілактиці захворювань. Для здоров’я тіла і душі сфероїдів ми надаємо всеосяжні медичні послуги. Це відповідає тому, що ти про нас знаєш?

— Абсолютно. Моя подружка працює тут уже кілька років. Каже, що охорона здоров’я у «Сфері» на найвищому рівні.

— Приємно чути. А хто твоя подружка?

— Енні Еллертон.

— Ага, так-так. Це є у твоїй картці. Енні всі дуже люб-лять. Переказуй від мене вітання. Та я можу і сама. Вона у моїй ротації, тому ми бачимося що два тижні. Вона тобі сказала, що медогляд у нас відбувається раз на два тижні?

— Тобто…

Лікарка всміхнулася.

— Раз на два тижні. Невід’ємна частина охорони здоров’я. Коли прийдеш сюди з якимись скаргами, лікувати буде знач-но складніше. Медогляди складаються з дієтних консультацій, і ми здійснюємо нагляд за коливанням здоров’я загалом. Це запорука ранньої діагностики і виявлення потреби у лікарських засобах ще за кілька миль до проблеми, а не тоді, коли вона тебе вже переїхала. Нормально?

Мей подумала про тата, про те, як пізно вони здогадалися, що в нього симптоми розсіяного склерозу.

— Таки так, — сказала вона.

— І всі накопичені нами дані ти може побачити онлайн. Усе, що ми робимо і про що говоримо, а також усі твої попередні записи. Коли ти прийшла до нас на роботу, то підписала згоду на отримання нами інформації про твій стан здоров’я від інших лікарів, і тепер ти нарешті матимеш усе в одному місці, доступному для тебе і для нас, тому зможемо ухвалювати рішення, бачити особливості, розпізнавати потенційні загрози, маючи такий доступ до загальної картини. Хочеш подивитися? — запитала лікарка й активувала екран на стіні. Вся історія хвороби постала перед Мей у списках, картинках та іконках. Лікарка Віллалобос торкалася до стіни-екрана, відкривала папки та рухала картинки, показуючи результати всіх її колишніх візитів до медиків — включно з першим оглядом, коли вона йшла у садочок.

— Як коліно? — запитала лікарка. Вона знайшла магнітно-резонансну томографію, яку Мей робила кілька років тому. Мей тоді не захотіла оперувати коліно; тодішня її страховка цього не передбачала.

— Усе добре, — сказала Мей.

— Якщо надумаєш узятися за коліно, дай мені знати. Ми це робимо тут, на місці, за півдня, і, ясна річ, це нічого не коштуватиме. «Сфері» потрібні працівники зі здоровими коліньми. — Лікарка відвернулася від екрана й усміхнулася до Мей механічно, але переконливо.

— Збір усіх даних з часу твого раннього дитинства було нелегким завданням, але тепер ми маємо майже повну картину. Кожні два тижні беремо на аналіз кров, робимо тести на виявлення порушень когнітивних функцій, перевіряємо рефлекси, гостроту зору, а також поступово проводимо низку екзотичніших тестів, таких як магнітно-резонансна томографія тощо.

Мей не могла зрозуміти.

— Але як вам усе це вдається? Вартість самої лише томографії…

— Профілактика обходиться дешевше. Надто якщо порівняти виявлення пухлини на четвертій стадії і на першій. Різниця вартості таки істотна. Загалом сфероїди молоді та здорові, наші витрати на охорону здоров’я — лишень невеличка частка порівняно з компаніями такого ж масштабу, але менш передбачливими.

У Мей вкотре склалося враження, до якого вона вже звикла, що тільки у «Сфері» здатні розробити або, точніше, спроможні впровадити реформи, у необхідності і нагальності яких