Читати книгу - "Щоденник туриста або Кільцева по Європі, Yu Lee"

Я пройшлася центральними вулицями Ніцци, ще піднялася до Театру мистецтв, ще раз побачила квадратну голову, яка нікого не змусить пройти повз, ця голова є офісом центральної бібліотеки. 

Так само я пройшлася історичними районами, але на жаль я не могла згадати, що це були за будівлі та місця, пдже три роки тому я була в Європі вперше і мало слухала, що каже екскурсовод, лише фотографувала.  По дорозі я знайшла азіатський магазин і звичайно ж не пройшла повз (так, як люблю подібне). З порожніми руками я звичайно не вийшла, знайшла те, що давно хотіла спробувати – це Соджу, корейська горілка.  Вибір був важкий, адже вони були з різними смаками, а мені хотілося спробувати оригінал, і довелося консультуватися у власника цього закладу. Так само я ще купила французького вина додому і впоравшись із усіма запланованими справами та покупками я попрямувала назад до моря, адже часу залишалося чимало.

Людей на пляжі було небагато і знайти місце, щоб сісти, проблем взагалі не складало. Я випадково наткнулася на подружок пенсійного віку з моєї групи і приєдналася до них. Ми розмовляли про різне, про подорож, про дім і як не сумно – про політику. Вони купалися, а я милувалася неймовірно гарним заходом сонця.

Морський бриз ласкаво лоскотав шкіру, і кілька разів нас накрило хвилею прямо на березі.

Хоч ці жінки, з якими я провела деякий час на пляжі і бували тут раніше, але далі набережної вони не заходили, тому я провела їм маленьку екскурсію вже нічним містом.

У парку прямо біля площі є фонтан, який уночі підсвічується кольорами прапора Франції. Він не являє собою щось унікальне, просто на великій території із плитки б'ють струмені води підсвічені певним світлом, але все одно це зачаровує. Перебуваючи ще на площі милуючись творами людської праці, я раптом побачила на лавці знайомі постаті, це були три сестри з якими я вже потім пішла до автобуса, але попередньо попросила їх про послугу фотографа. 

Неподалік місця зустрічі був пам'ятник біля якого стався нещодавній теракт, коли невідомі розстріляли людей, які перебували на набережній. Біля пам'ятника лежали квіти та навіть дитячі іграшки, і це не можна залишити поза увагою, адже душа від цього болить.

У час, що залишився, я ще раз пройшлася англійською нічною набережною, поглянула на знамениті сині стільці на ній. В море я звичайно ж залишила монетку, щоб повернутися сюди ще. 

Наша гід встигла побувати акробатом, чим налякала мене та водіїв (тільки ми це бачили), вона скотилася в автобусі зі сходів, але хвала небесам нічого не зламала.

Ночували ми в Антібах, які розташовані між Каннами та Ніццей, кажуть, що в цих місцях постійно зупиняються знаменитості, оскільки це один із найпопулярніших курортів для багатіїв. Але ми ночували в готелі, який у моєму списку Топ, був на останньому місці.  У номері була кухня, з посудом та всім необхідним і навіть був балкон, але все виглядало настільки убого, що я вже очікувала того, що звідкілясь може вискочити друг (коли я була в Єгипті, то єгиптяни так називали тарганів «Це не тарган - це друг» так тоді сказав робітник готелю). Але добре, що цього так і не сталося. 

До речі екскурсією в Монако Вета залишилася незадоволена (адже я попереджала її, що особливо там дивитися нема на що, краще б у Ніцці погуляла). Тим паче, вони об'єдналися з іншою групою, тому автобус набрався повний і навіть понад норму, через що були конфлікти, і доводилося сидіти один на одному. Але її вразили більше люди, які вона назвала «сільський бомонд». Один чоловік залишився в її пам'яті настільки, що вона навіть заснути не могла.

Він був одягнений у білі шкарпетки, які натягнуті практично до колін, картаті шорти та чорні туфлі, а його дружина постійно повторювала «фотай мене, фотай. Ти мене фотаєш?». І ще вони бігали, як ошалешені й штовхалися. Коротше кажучи, вражень у неї було безліч і не особливо приємних, так як ще й проблеми з екскурсоводом були, і завершувало це все вишенька на торті, бо вони там зустріли нашу модницю зі штативом, яка не їхала з їхньою екскурсією за сорок три євро, а приїхала на сотому автобусі з Ніцци за півтори євро, без товкучки і нервів.