Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Ерріс скривилась і махнула рукою:

— Все одно не здам. Я ж казала — це формальність. Навіщо витрачати сили на те, що не має сенсу? А от алхімія… — вона усміхнулась, — ось тут я справді хочу щось отримати.

Дарк відступив від дверей:

— Ну тоді заходь. Не будемо гаяти часу.

Вона пройшла всередину, сіла поруч зі столом, уже розгорнутим на потрібній сторінці. Він глянув на неї краєм ока — попри легкість у словах, напруга у її плечах усе ще читалась.

Вони взялись за підготовку мовчки, кожен занурившись у формули, властивості, комбінації та побічні ефекти зілля. Але тепер, поруч із нею, Дарк відчував — не він один серйозно ставиться до цієї алхімії. І це гріло.

Тиша тривала недовго.

— У тебе непоганий каталог трав, — порушила її Ерріс, схилившись ближче до сторінки. — Невже маєш доступ до таких матеріалів?

— Ні, це мій особистий, — відповів Дарк, не відриваючи погляду від тексту. — Купив перед Академією. Дорого, але варто було.

— То ти не тільки зілля вивчаєш, а й інгредієнти?

— Так. Думаю, це може знадобитись. Не завжди ж буде потрібне зілля під рукою. А якщо знати, де шукати інгредієнти — можна приготувати самому.

Він відчув, як вона знову змінила позу, і цього разу… вже сиділа в нього на колінах.

Слова кудись зникли. Речення, що формувалося в голові, розсипалося, мов пісок крізь пальці.

— Е-е… — тільки й зміг вимовити він, відчуваючи, як обличчя заливає рум’янець.

Але Ерріс здавалась повністю зануреною в книгу — сиділа спокійно, зосереджено гортаючи сторінки, як кішка, що вмостилась там, де їй зручно, не надто зважаючи на чиїсь незручності.

Дарк мовчки підняв її на руки і пересадив на своє місце.

— Я, мабуть, заварю чай, — сказав, щоб хоч якось повернути собі контроль над ситуацією.

— Чай? Що це?

— Напій з рослин. Зараз покажу. У мене ще трохи сушеної ромашки залишилось — на алхімії дозволили трохи взяти собі.

Він дістав невеликий металевий ковшик, налив у нього воду з глечика і, тихенько прошепотівши закляття, обережно розпалив синюватий вогник під дном.

Коли вода закипіла, Дарк вкинув до неї жменю ромашки й накрив ковшик, щоб настоялось. Згадав про м’яту, що ще залишилася з селища, і додав кілька листочків до напою.

Невдовзі аромат наповнив кімнату — теплий, заспокійливий, з легкими нотками спогадів про інші дні, інші місця.

— Ось, — сказав він, простягаючи чашку Ерріс. — Спробуй. Це зовсім не зілля, але теж має ефект.

Вона взяла чашку, вдихнула аромат і примружилась задоволено.

— Ммм… Добре. Тепер я точно не піду. Якщо що — залишусь і на ніч у тебе.

Дарк зробив вигляд, що не почув. Але чомусь чай здався ще гарячішим, ніж мав бути.

Ніч була неспокійною. Хоч Ерріс звісно не залишилась. Сон не йшов — то думки повертались до рецептур, то знову з’являлось відчуття м’якої ваги на колінах і запах м’яти в повітрі.

***

Їх екзамен проходив у спеціально обладнаній лабораторії під наглядом комісії з трьох викладачів. На столі Дарка вже чекали інгредієнти — свіжі, ретельно підготовлені. Завдання було чітким: п’ять зіль, кожне мало бути не просто готовим, а якісним.

Зілля мани — початок простий, але тут Дарк не збирався залишати все на «авось». Він промив котел до блиску, вода — з джерела, очищена. Точно 0,51 грам м’яти, відміряні голкою. Два грами лаванди, розтерті між пальцями, щоб активізувати олії, і обережно всипані в налитий настій. Камінь-дистилятор — найкращий зі збережених. Раніше Дарк би не помітив різницю між ядрами слизу, але тепер він знав: насичення маною — ключ до якості зілля.

Коли остання крапля завершеного настою скотилась у пробірку, Дарк видихнув. Це вдалось.

Далі — зілля енергії. Яскравий, гіркуватий запах. Суміш із солодки, імбиру та гуарани — усе в точній пропорції. Тут було важливо не перегріти суміш, бо тоді зілля ставало збудником, а не підсилювачем. Дарк ловив температуру, мов досвідчений кухар.

Третім було зілля проти отрути чорної вдови. Найлегше, за словами комісії, але в нього було приховане підступство — замало кори хінного дерева, і ефект не спрацює. Забагато — й сама рідина стане слабкою отрутою.

Зілля, що знімає біль — четверте. Не складне, але вимагає точності при знятті з вогню — пізніше й ефект розпадеться, раніше — не встигне активізуватись кора хінного дерева.

Залишалось останнє — зілля нічного зору.

Ось тут — невідомість. Дарк ніколи не варив його раніше, лише вчив теорію.

Суміш спершу стала каламутною, потім — прозоро-фіолетовою. Дарк тільки мовчки дивився, як вона повільно осідає в пробірці. Зілля завершене.

П’ять флаконів стояли рівно, мов солдати перед перевіркою. Кожен — віддзеркалення знань, терпіння й старання.

Дарк відійшов на крок. Комісія розпочала перевірку.

Людина з комісії — голений налисо старий чоловік у темній мантії — довго розглядав зілля. Він мовчки оцінював їх, використовуючи магічні прийоми, а згодом навіть спробував кожне на смак. Його вираз обличчя майже не змінювався, але в погляді час від часу промайнула зацікавленість.