Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

Виконала необхідне. Містер Нотрил накинув на мене білизну, потім інші речі по черзі, тільки після цього зняв з моїх плечей піджак. Все за допомогою магії. Мені здалося, що він хотів мене обійняти і притиснути до себе. Я трохи нахилилася в його напрямку, щоб опинитися біля до його грудей, але він відсторонився, тримає мене за плечі на відстані витягнутої руки, дивиться в очі, перевіряє, чи все зі мною гаразд.

- Дякую, містере Нотрил.

Який жах… Він теж бачив мене голою. Ну хоча б не застав той момент, коли я нахилилася за листочками. Якби він відчинив двері трохи раніше, то побачив би страшну картину... На щастя, він увійшов пізніше.

Я опустила руки донизу, будучи вже у своєму одязі. Відійшла від містера Нотрила. Знову стала на центр аудиторії. Підборіддя високо задерла. Дивлюся на однокурсників. Вони затихли, чекають, що я скажу. Бачу по обличчю, що їм весело. Кес смикає губами, стримуючи сміх, її подруги прикривають роти, Рокс дивиться сердито, але вже не б'є старого друга, Ріен задоволено посміхається.

Я обвела очима всіх. На це пішло близько хвилини. Ніхто не вимовив жодного слова, вибачень я не почула, тільки смішки. Ніхто не шкодує про те, що сталося. Містер Нотрил стоїть за моєю спиною, не підганяє, чекає, що я скажу, хоч пара давно почалася.

Я нічого не сказала. Я прокричала.

- А-а-а-а-а-а-а-а! - Мій голос проник у кожну щілину цього приміщення, пронизав вуха всіх, повернувся відлунням, ніби відбився від стелі. Вийшов дзвін, а не крик.

Я залізла в голову кожного з присутніх і стерла те, що мене сьогодні роздягнули перед усією аудиторією та перед викладачем. Змусила їх забути попередні десять хвилин. Відчула у всьому тілі слабкість, як мене і попереджав Алі, але все ж таки знайшла в собі сили, щоб гордо з піднятою головою повернутися на своє місце. Поруч зі мною сів спантеличений Рокс. Він не зрозумів, чому в цей момент стояв над Ріеном. І ніхто не зрозумів, що сталося. Але по зниклих смішках і відсутності уваги до мене я зрозуміла, що все спрацювало. Більше ніхто не сміється. Містер Нотрил почав заняття, як ні в чому не бувало.

Лекція, до речі, була цікавою.

Частина дня, що залишилася, пройшла як завжди. Але я вирішила поки не розлучатися з Роксом. Подивлюся, що з цього вийде. Вразив він мене тим, як заступався сьогодні. Поліз битися зі своїм другом через мене. Це багато чого варте. Я його тепер поважаю, навіть сама першою беру за руку. Ось звикну з думкою і цілувати себе дозволю.

А що? Мені також хочеться. Але ніколи не думала, що це буде Рокс.

Я остаточно відійшла від того, що сталося за кілька днів. Але все повторилося. Перед парою містера Нотрила мене роздягнули знову. Але цього разу моє тіло перемістили без моєї згоди на чільне місце, а потім уже за допомогою магії позбавили одягу, розкидавши його в різних кутах аудиторії. Сценарій той самий. Рокс кинувся з кулаками на Ріена (щоб він провалився), містер Нотрил закрив мене собою та своїм піджаком, заспокоював, погладжуючи плечі з відстані витягнутої руки. Різниця лише в тому, що цього разу я сама попросила його мене одягнути, попередньо притягнувши на викладацький стілець зняті з мене речі. Він швидко виконав прохання, і я вийшла до центру, щоб знову виконати свій коронний номер.

Я зволікала, бо думала, як стерти пам'ять так, щоб це більше не повторилося. Напевно, якщо ціль буде вважатися досягнутою, то ніхто не спробує все це повторити. Отже, я маю залишити в їхній пам'яті те, що мене роздягали. Але я можу видалити свою наготу з пам'яті кожного. Вони знатимуть, що я побувала тут голою, що всі дружно з мене сміялися, що Рокс товкмачив Ріена, але ніхто не згадає, як я виглядаю без одягу. На цьому варіанті зупинилася. Проспівала заготівлю вже без агресивного крику. Сьогодні я спокійна, напевно знаю, що фокус спрацює. Мені під силу змусити забути цілу групу.

- Лаурі, ти можеш піти додому, якщо хочеш. Я звільняю тебе від пар, - каже в голові містер Нотрил одразу після того, як я закінчила арію і пройшла на своє місце. Заперечно хитнула головою, трохи посміхнулася викладачеві на знак подяки.

Група посміюється, всі озираються на мене. Схоже, нікому не здалося дивним, що моєї наготи вони не пам'ятають. Гадаю, кожен думає, що в цей момент дивився в інший бік, а викладач мене швидко закрив, не потішивши всіх, хто цікавився.

Містер Нотрил продовжив пару, хоча поглядав на мене зі співчуттям. Я не опустила підборіддя, навпаки вище його задерла, даючи зрозуміти, що мені все одно. Рокс узяв мене за руку і не відпускав усю пару. На цей раз мене відповідати не викликали, містер Нотрил пропустив моє прізвище, і за це я йому теж вдячна. У будь-якому разі відповіді я не готувала вдома, могла б хіба що наговорити щось, склеївши почуте на попередніх парах. Загалом запитання нескладні, про все викладач розповідав на лекціях, а щось я вже знала від Алі. Тож відповісти я б змогла, але бути ще раз у центрі уваги не хочеться.

- Лаурі, мені дуже шкода, - каже у перерві Рокс, стискаючи мою руку. - Цей придурок Ріен заздрить нам, от і лізе. Я з ним поговорю після занять. А якщо треба буде, виб'ю з його тупої голови всі дурниці, щоб більше не смів тебе чіпати.

- Дякую, Роксе, - приємно, що він заступається. Я навіть голову на його плече поклала. Так і сидимо всю перерву, бовтаємо ні про що. Він частує мене крекерами, я не відмовляюся.

Однокурсники поглядають на нас скоса, ховають смішки. Декілька разів зловила на собі погляд містера Нотрила. Він чомусь сидить у нашій аудиторії, хоч наступна пара у нас з іншим викладачем.