Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Щойно моя точність перевищила значення сили, з рук ніби зняли обважнювачі та відкалібрували чутливість. Я міг майже несвідомо витягти стрілу із сагайдака й покласти її на тятиву, тільки потім почати роздумувати над прицілюванням, не фокусуючись на окремому завданні. Почуття дивне, але вкрай приємне.

Результат вкрай наочний. Тепер я спокійно влучаю в ціль із двадцяти кроків, не завжди ідеально у вразливу точку, але влучаю. Супутній удар струмом тимчасово паралізує противника, що дає достатньо часу на наступний постріл. У таких комфортних, майже тепличних, умовах моя навичка стрільби з лука стрімко зростає буквально з кожним влучанням.

Після оновлення арсеналу, стріли практично перестали пошкоджуватися, що дало змогу діяти більш вільно, не боячись залишитися без снарядів. Рядових монстрів я просто швидко обшукував і свіжував, зрідка витрачаючи час на повноцінне свіжування.

Коли ж до позначеної зони залишалося зовсім нічого, мені вперше трапився шуканий противник. Ним виявилася самотня псевдомантикора, захоплена поїданням сумчастого зайця.

[Псевдомантикора 15 рівень (Незвичайний)]

Здоровенна чорна кішка із шістьма лапами і хвостом скорпіона із жалом навіть у своїй базовій формі вважається незвичайним видом і має неприємну здібність у вигляді паралізуючої отрути. Невдалим гравцям вистачало одного удару, щоби потім бути розтерзаним пазуристими лапами. З ним зазвичай б’ються парами, у яких один виконує роль жертви для атаки, у той час як другий страхує першого, поки той не оговтається від паралічу. Отрута в цих тварюк відновлюється досить довго, тому другого супротивника вже не можна так просто вивести з ладу.

Звісно, такий прямолінійний спосіб не для мене, адже навіщо «розряджати» боєзапас ворога, який бажано витягти з трупа. Отрута псевдомантикор високо цінується не тільки серед алхіміків, а й у блукачів за те, що може використовуватися проти практично будь-яких мобів, не роблячи під час використання здобич отруйною. Із часом токсин просто розпадається.

Поки противник мене не відчув, я активував звичайне маскування, без бонусу асиміляції, і натягнув тятиву лука. Оскільки монстр не поспішав відриватися від трапези, довелося свиснути, щоби підставити голову під постріл. Звір відреагував миттєво, як і пальці, що послабили хватку на древку стріли.

Попри досить велику дистанцію у двадцять п’ять метрів, постріл вийшов напрочуд точним.

[Завдано 46 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Завдано 13 шкоди (Електрика)]

[Ціль потрапила під ефект «Шок»: Ціль не може контролювати тіло. Тривалість – 1 секунда.]

Стріла в районі шиї супроводжувалася розрядом, який змусив псевдомантикору напружитися всім тілом, що дало змогу повторно влучити в голову монстра.

[Завдано 37 шкоди (Критична)]

[Завдано 10 шкоди (Електрика)]

Новий розряд подовжив шок – не на повноцінну секунду, але й цього вистачило для наступної атаки.

[Завдано 21 шкоди]

[Завдано 6 шкоди (Електрика)]

Цього разу атака не стала критичною, влучивши у верхню частину правої передньої лапи. Монстр поступово прийшов до тями й нагострив вуха, щоб зрозуміти, звідки виходить загроза. Наїжачившись, він швидко повернув голову в потрібному напрямку й зигзагоподібними стрибками почав наближатися. Не ставши витрачати час на прицілювання по такій мішені, я витягнув унікальний спис і кинувся назустріч.

«Головне – уникнути атаки жалом».

Передбачуваність першої атаки зіграла з псевдомантикорою злий жарт. З витягнутим хвостом і притиснутим до землі черевом вона не встигла зреагувати на випад списом, який пробив їй голову.

[Завдано 34 шкоди (Критична)]

Монстр не схибив і зміг уникнути потенційно смертельного удару, вивернувшись і підставивши шию. Мій випад перейшов у вертикальний удар броньованою частиною рукавичок. Хоч і не з максимальною силою, але вийшов він вкрай потужним.

[Завдано 55 шкоди (Критична)]

[Мана +3. Сховище мани – 3/200]

[Ціль потрапила під ефект «Нокдаун»: Втрата контролю над тілом і наступний отриманий удар стане атакою спідтишка. Тривалість – 2 секунди.]

Заради експерименту я поєднав удар з активацією демонстрації сили.

[Ви деморалізуєте противника…]

[Оцінка ефективності: Харизма (+75,6 %) + Рівень (+46,6 %) + Супутні дії (0 %)… Сила ефекту збільшується на 122,2 %.]

[Ціль потрапила під ефект «Деморалізація (Ранг III)»: Бойовий запал зменшуються на 30 %, координація рухів гіршає на 10 %, а опірність впливам на розум зменшується на 5 %. Тривалість – 14 (31) секунд.]

Поєднання двох доволі потужних негативних ефектів не залишило противнику шансів. Кіт різко завалився набік і втратив будь-яку здатність до опору, тож у наступні три удари я вклав максимум своїх сил, сфокусувавши всі пошкодження на черепі.

[Завдано 73 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Завдано 75 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Завдано 78 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Мана +11. Сховище мани – 14/200]

Коли противник помер, я завдав ще одного удару, який приніс ще кілька одиниць мани. На жаль, після смерті мана в тілах слабких монстрів практично відразу розсіюється в просторі, через що я не міг повністю осушити їхній небагатий запас. Був варіант максимально акуратно довести його до нуля здоров’я, щоб він знепритомнів, але страждати такою фігнею – тільки витрачати час. Крім безпосередньо отримання мани, мені потрібно полювати далі.

Після підвищення рангу в професії та вибору професійної техніки, окрім можливості миттєвого свіжування, я відкрив здатність бачити слабкі місця на шкурі, тож знімати її стало в рази легше. У потрібних місцях виникали нечіткі зелені лінії, проходячи через які ніж значно бадьоріше розправлявся зі шкурою, зводячи її пошкодження до мінімуму. Після десяти хвилин роботи, мені в руки потрапила незвичайна шкура псевдомантикори, повна отруйного залоза й багато що ще. Система під час обшуку розщедрилася на п’ять мідяків, які можна вважати величезною удачею.