Читати книгу - "Замок у хмарах, Керстін Гір"

Твоя правда, — відповів Трістан. — Це так по-дурному, проте я ще не вирішив цю маленьку проблемку. Та ми знайдемо спосіб повернути Людвігам їхній улюблений перстень, Фанні.　

Трістан усе ще тримав мене за зап’ястя, ніби боявся, що я зараз втечу і розповім усьому світу про перстень.　

І навіть якщо мені особисто доведеться підкласти його їм на нічний столик.　Тільки спробуй, — сказала я, та не змогла стримати сміху.　

Цієї миті перед дверима щось грюкнуло, тоді вони розчахнулися і в кімнату візком для прибирання в’їхали Гортензія з Авою.　

— Я ненавиджу, коли він клеїть жуйки до смітника, — прогугнявила Гортензія, закриваючи двері. — Він робить це навмисне.　

Ава не відповіла, бо, побачивши мене з Трістаном, застигла з відкритим ротом. Трістан відпустив моє зап’ястя, мабуть, на мить запізно.　

— Як я вже казала, цей шлях лише для працівників, сер, — усміхнулась я Трістану. — Ви можете скористатися сходами або поїхати ліфтом.　

— Але ж це короткий шлях до бібліотеки, — сказав Трістан, наморщивши лоба. — І на дверях немає таблички, що прохід заборонено.　

— Ну добре, як виняток я дозволю вам тут пройти. Сьогодні ж Різдво. Бажаю вам веселих свят!　

— Дякую, і вам, — відповів Трістан, зібравшись спускатися сходами.　

Я протиснулася повз Гортензію, Аву та їхній візок і відкрила двері, що вели в коридор.　

— О, зачекайте, міс, — крикнув Трістан, і я знову обернулася.　

Гортензія й Ава заціпеніло переводили погляд то на мене, то на нього, Ава досі стояла з відкритим ротом. Вони явно забули, що планували не звертати на мене жодної уваги.　

— Дама в намисті з перлів запитувала про вас, — сказав Трістан. — Нагадую, що у вас домовлена зустріч.　

— Е-е-е… так. — Я відразу зрозуміла, яку даму він мав на увазі. Власне, оту, з картини в ніші перед герцогським люксом, де ми недавно ховалися.　

— Я загляну до… ем…. місіс Барнбрук, як тільки переодягнуся.　

Трістан пішов геть, шкірячись, а я тим часом сказала до Ави німецькою:　

— Закрий рота, бо ворона залетить.　

— Ти жахлива, — відповіла Ава. Вона говорила це, здається, завжди, коли їй нічого іншого не спадало на думку. — Я цього не розумію.　

— Чого саме?　

Я теж багато чого не розуміла, та Аві я ще могла підказати.　

— Чому тебе кличуть до місіс Барнбрук. — Гортензія зачекала, поки стихне відлуння Трістанових кроків.　

Я стенула плечима.　

— Напевно, йдеться про маленьку Ґрейсі чи Медісон. Вони в моїй дитячій групі. Я краще піду, бо панна Мюллер точно б не хотіла, аби я змушувала гостей чекати.　

Я зачинила за собою двері й побігла коридором — сподіваюся, востаннє на сьогодні — у важезних чоботах.　

Я так і знала! Це Різдво не буде нудним у жодному разі!　

13

Минуло більше часу, ніж я планувала, поки мені вдалося дістатися до ніші з картиною строгої дами в намисті з перлів. Я не тільки приймала душ і переодягалась, а ще й відповідала на повідомлення Делії. Вона писала: «Різдво ще не почалося, а я вже ледве не божеволію. Моя бабуся і мама годинами сперечаються через індичку, в мого немудрого брата блювота з проносом, і він вергає так голосно, що я двічі мало не приєдналася до нього. А мій тато мусив неодмінно сьогодні встановлювати новий роутер. Тепер у нас немає Інтернету. Що означає — я не можу подивитися жодного серіалу, а тільки стоп’ятсотий раз “Три горішки для Попелюшки”. А! І ще я побоююсь, що мої батьки подарують мені на Різдво люстру-вентилятор, бо, можливо, я десь улітку в спеку обмовилась, що мені гаряче в моїй кімнаті! Як же батькам потрібно ненавидіти свою дитину, щоб дарувати їй на Різдво люстру-вентилятор? Серед зими! Будь ласка, напиши мені, що Різдво у твоєму “Замку” дуже круте, з поцілунками під омелою, сексі-мільйонерами й парфе з корицею, інакше я зараз же піду пірну головою в унітаз і втоплюся».　

«Вибач, не маю часу на мільйонерів, якраз з’ясовую із сексі-фасадолазом щодо крадіжки персня, який дружина олігарха з клептоманськими нахилами забрала у старої жінки, яка навіть не підозрює, що він коштує цілий статок, — поспіхом відписала я. У мене ніколи не було таємниць від Делії. А ця новина точно втримає її від самогубства в унітазі. — Довга історія. Якщо я не даватиму про себе знати, то це означатиме, що або охоронець клептоманки мене схопив, або сексі-фасадолаз привласнив перстень собі й зробив так, щоб мій труп зник у снігу».　

І врешті, коли я була в душі, мені сяйнула ідея, як вирішити дилему з передаванням персня, не викривши себе. Коли я вийшла з крила персоналу, то побачила Трістана, який уже чекав мене на сходах. Він сперся на поручні біля ніші з картиною дами в намисті з перлів і дивився вниз.　

Перші гості вже були на шляху до ресторану. Можливо, вони подумали, що буде краще вчасно розпочати　 смакувати дванадцять страв різдвяного меню, неперевершений аромат яких ширився по всьому будинку. Всі назви різдвяних страв у меню, окрім щитовидної залози теляти на копчених огірках, звучали просто казково.　

Забулаім’я і Камілла саме заштовхували свій візок для прибирання до ліфта, і, коли я проходила повз них, наші погляди на мить зустрілися. Я аж відчувала,　

як вони вирячилися мені в спину.　

— Ви тільки-но подивіться, Фанні не у формі покоївки, — зачудовано присвиснув Трістан. — І така святкова! Це вартувало півгодинного чекання!　

— Вибач, — знічено сказала я. — Та мені потрібно було ще посушити волосся. І намалювати стрілки. І нанести рум’яна. І туш. І блиск для губ. І подумати.　

Трістан кивнув.　

— Я теж думав. І, знаєш, знайшов цілком просте рішення. Нам потрібно лише подбати, щоб перстень потрапив до керівництва готелю, яке поверне його пані Людвіг. Так, щоб ніхто не дізнався, що ми якось до цього причетні.　

Це ж треба, саме це й була моя ідея! Я осяяла Трістана поглядом.　

— Ми просто віддамо перстень мсьє Роше. І він гарантовано передасть його пані Людвіг.　

Трістан був не в захваті.　

— А я б сказав запакувати його, підписати «для пані Людвіг» і підкинути на рецепцію, коли ніхто не бачитиме. Адже цей мсьє Роше знатиме, що перстень від нас…　

— Та це ще більше приверне увагу, коли пані Людвіг отримає підозрілий пакунок від незнайомця і знайде там перстень… — Ця ідея теж була не дуже. — Хоча мсьє Роше ніколи б нічого нікому не розповів…　

— І в нього не виникне до нас жодних запитань? — Трістан