Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

— Чисте золото, — видихнув Стефан мені на вухо, непомітно підійшовши впритул. — Найсприйнятливіший до стійкої магії матеріал.

— Це дорого, напевно.

Мені аж ніяково стало: я магістра «цапобородим» називала, а він і час на мене витрачає, і сили, і зв'язки, і магію, а тепер ще й гроші. Соромно, пані та панове! Не поспішайте думати погано про рогатих особистостей, навіть зустрінутих в умовному посмерті, доки не познайомитеся ближче.

— Ну, на кожному розі не купиш, так, — не став сперечатися вампір. — Тільки тут уся родзинка в індивідуальному замовленні, а не в ціні. Зараз покажу, як це працює.

Він вийняв у мене з пальців сяйнистий ободок. 

— Дай-но праву руку.

Стефан на хвилину завмер, ніби підкреслюючи важливість моменту, а потім урочисто вимовив:

— Цим браслетом я приймаю тебе під свій захист, присягаюся піклуватися про тебе й оберігати до кінця своїх днів, — а потім додав кілька слів незрозумілою говіркою, підозріло схожою на латину. 

Обідок ковзнув мені на руку і миттєво зменшився так, що просвіту між кінчиками не залишилося. Монолітний, без єдиного стику шматок крученого золотого дроту завтовшки з мізинець.

— І що це зараз було? — внутрішньо похолоділа я, згадуючи, де бачила щось подібне раніше: на руці Мірабель, весільний подарунок її чоловіка.

— Формула приєднання, — незворушно пояснив Стефан.