Читати книгу - "Трагедії"

Й тирса не видно, що Бромію милий...

АМФІТРІОН

(із палацу)

О роде наш!..

ХОР

900] Вже крові прагне. Що йому сок виногрон -

Волога божественна Вакха?

АМФІТРІОН

(із палацу)

Мерщій тікайте, діти, звідсіля!

Страшна зазвучала пісня...

На діток лови розпочав.

Свого довершить таки Лісса,

В дім увірвавшись!

Гай-гай!.. Біда!..

ХОР

Як не оплакувать батька похилого

І годувальницю - матір, що діткам цим

Марно життя дала?

ОДИН ІЗ ХОРУ

Дивись! Дивись!

910] Од бурі дім здригнувся... Крівля валиться...

Лунає гуркіт. У повітрі появляться збройна Афіна Паллада .

ХОР

Ой-ой! Що робиш тут, Зевсова доню,

В цім домі?

Усе плюндруєш, як, було,

Супроти гігантів, Палладо,

В бій, на прю, йшла ти. [180]

ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ

З палацу вибігає вісник.

ВІСНИК

О друзі сивочолі!..

ХОР

В тебе вість якась?

ВІСНИК

Там жах, у домі!..

ХОР

Ну, кажи... Лиш не загадками.

ВІСНИК

Діти загинули!

ХОР

Гай-гай!..

ВІСНИК

920] Тут є над чим ридати, бо жахна їх смерть!

ХОР

А руки батька-вбивці ще жахливіші!..

ВІСНИК

Що звідали ми, хто б міг описати це?

ХОР

Все ж про долю жахну, долю батька й дітей

Спробуй звістити нас -

Як на палац упав

Грізний богів удар,

А головне - про нещасних діток.

ВІСНИК

Вже на вівтар поклали жертву Зевсові,

Щоб дім очистить, як нового владаря

930] Геракл убив і геть пожбурив труп його.

Довкола стали дітки - любо глянути! -

І батько, і Мегара; круг жертовника

З кошем уже пройшлися; всі замовкнули.

Тут син Алкмени головню занурити

Правицею у воду очисну збиравсь,

Та занімів раптово. Це завважили

І батько, й діти. Далі мов не той він став:

Неначе божевільний, страшно вирячив

Заплилі кров'ю очі; потекла йому [181]

940] Із рота піна, обліпила бороду.

Зареготавши дико, він таке сказав:

«Палю вогонь жертовний, а чому ж то я

Не вбив ще Еврістея? Нащо двічі те

Робити, з чим за раз тут я упораюсь?

Сюди принісши Еврістея голову,

Відмию свої руки від усіх убивств.

То геть ті узливання! Геть ті кошики!

Хто вірну мою зброю - лук і кий подасть?

Іду в Мікени. Не забути б лома ще

950] Й гаків узяти: мури-бо кіклопові,

Під шнур червоний добре припасовані,

Підваживши, зруйную; далі - й місто все!»

Й на колісницю - хоч і не було її -

Ступив ногою (так йому здавалося)

Та й замахнувсь на коней наче пужалном.

І сміх тут брав нас, і водночас жах проймав.

Перезирнулись: що це - невтямки було, -

Жартує наш господар, а чи в шал упав?

А він по дому став ходити поспіхом,

960] Тоді, в світлицю вбігши, сповістив усім,

Що він - у місті Ніса, хоч у себе ж був.

Прилігши на долівку, до обіду взявсь,

Як то бува в дорозі. Перегодом же

Сказав, що вже на Істмі він лісистому.

Зняв одяг і відразу ж до змагання став,

А з ким - не видно; сам проголосив себе

Звитяжцем, до уваги всіх закликавши,

Мов глядача б там бачив. Далі, впевнений,

Що то Мікени, - в гнів на Еврістея впав.

970] Тут батько втрутивсь, дужу руку стримує:

«О сину! Що з тобою? Що за мандри ти

Придумав? Чи не вбивство, щойно вчинене,

Затьмарило твій розум?» Той, вважаючи,

Що то отець аргосця заступається

За сина, пхнув старого й з тятиви уже

В дітей пускає стріли, бо гадав, що то

Ворожих він карає - Еврістеєвих.

А ті - урозтіч: цей в подолі матері

Сховатись хоче, той - у тінь колони став,

980] До вівтаря пурхнув з них інший пташкою.

«Що робиш, батьку? - бідна мати зойкнула, -

Дітей вбиваєш?..» Зойкнув батько, слуг юрба.

А той оббіг колону й наздогнав таки

Жахливим скоком хлопця, і, прицілившись,

Ударив з лука в серце. Навзнак син упав,

Плиту камінну кров'ю заливаючи.

А вбивця радий. Ба, ще й хвалить сам себе:

«Один ось, - каже, - Еврістея виплодок

За батькову злобливість заплатив уже!» [182]

990] Й на другого приміривсь, що у затінку

Жертовника сховатись ще надію мав,

Та де там!.. Перед батьком впав навколішки,

До шиї, підборіддя ручки тягнучи, -

«О батьку, любий, - молить, - не вбивай мене,

Я твій, не Еврістея, змилуйсь, батеньку!»

А той, очима божевільно водячи,

Не в змозі зблизька у дитя стрілу пустить,

Підносить довбню й мов ковальським молотом

Синочкові русяву вмить розтрощує

1000] Голівку. Так от махом вклавши другого,

До двох цих жертв додати третю квапиться.

Сердешна мати встигла з-перед рук йому

Дитя забрати - в спальні зачинилися.

Шаленець, наче б мури брав кіклопові,

Розніс ущент одвірки, двері виважив,

Одним лиш стрілом і жону, й дитя пройняв.

Уже й на старця кинувсь, та Паллада тут

Утрутилась, явивши грізний образ свій:

Окутим міддю списом потрясаючи,

1010] Розлюченому в груди камінь кинула -

Й погаснув шал убивчий, і пірнув Геракл

У сон глибокий, навалившись спиною

На стовп, що впав там, розколовшись надвоє,

Серед розвалин, де недавно дім стояв.

А ми, з заціпеніння врешті вийшовши,

Із старцем міцно прив'язали сонного

Шнурами до колони, щоб, отямившись,

Іще чогось жахного учинить не зміг.

І спить, бідака, сном важким, безрадісним,

1020] Жону й дітей убивши. Я не знаю, хто б

На світі був од нього нещасливішим.

СТАСИМ ЧЕТВЕРТИЙ

ХОР

Так пролилась, було, і в Арголіді кров -

Знаний Елладі всій, неймовірний вчинок

Дочок Данаєвих.

Та чи стара біда - рівня теперішній,

Що опинивсь у ній Зевсом народжений?

Впав і на Прокну шал - одинака свого

Музам пожертвувать.

Ти - трьох синів своїх, о безталаннику,

1030] Трьох у нестямі вбив!..

Гай-гай!..

Над ким почну

Свій похоронний спів? [183]

Танці, пісні які

Нині б аїд волів?

ЕКСОД

Відчиняються двері палацу. Видно Геракла, який спить,

прив'язаний до колони. Побіч нього - тіла Мегари і

трьох синів. У глибині сцени Амфітріон.

ХОР

Гай-гай!..

Погляньте: відчинено навстіж

Двері подвійні стрімких палат.

О горе!..

Погляньте: нещасного батька

Жертви - повбивані дітки там!..

А поряд - сам убивця спить, утомлений,

1040] Міцно охоплено грубими путами,

Затягнено вузлами

Тіло Геракла - при шнурі шнур -

До каменя - дому опори.

ПРОВІДНИК ХОРУ

А ось і старець-батько... Йде, вагається,

Мов птах, що втратив свій безперий виводок,

І плаче, й стогне, шлях гіркий верстаючи.

АМФІТРІОН

Не гомоніть ви так! Тихше-но, старці з Фів!

Чи ж не дозволите сном