Читати книгу - "Трагедії"

Приспать біль важкий?

ХОР

1050] Жаль мені, жаль тебе, друга похилого

Й діток цих; жаль його - мужа звитяжного!

АМФІТРІОН

Проходьте далі, не кричіть,

Щоб він не випірнув із сну -

Хай спить, хай ще трохи

Спочине без горя.

ХОР

Гай-гай!..

Скільки крові тут!..

АМФІТРІОН

Не мучте ще й ви мене! [184]

ХОР

Усе тут, усе в крові!..

АМФІТРІОН

Навіщо ви так голосно,

1060] Старці, голосите?

Прокинувшись, пута порве,

Зруйнує будівлі міські,

Мене, свого батька, вб'є,

Весь дім розметає.

ХОР

Ох важко! Ох важко мені!..

АМФІТРІОН

Тихо!.. Як дихає він,

Дайте прислухатись.

ХОР

Ще спить?

АМФІТРІОН

Спить, мовби ліг на дно сну душогубного,

1070] Той, хто дружину вбив, хто у дітей дзвінку

З лука стрілу пустив.

ХОР

Тож сам ридай...

АМФІТРІОН

Ридаю...

ХОР

Оплакуй внучат...

АМФІТРІОН

О горе!..

ХОР

Тужи за сином...

АМФІТРІОН

Гай-гай!..

ХОР

О старче!..

АМФІТРІОН

Мовчи... Мовчи...

Наші зойки, здається, вчув, [185]

Повернутися хоче вві сні...

Треба вже схов собі в темнім кутку знайти.

ХОР

Сміло! З повік його все ще не сходить ніч.

АМФІТРІОН

1080] Та я б не проти в нещасті такім

Навік покинути день ясний,

Лиш сина жаль:

Убивши мене, свого батька,

Вбивством убивство примноживши,

Ще й за батьківську кров заплатити б мусив.

ХОР

Краще б зустрінув ти смерть ще тоді, коли

Мстив за братів жони - й морем оточене

Місто тафійців з землею зрівняв!

АМФІТРІОН

Мерщій відсіль тікайте, старці! Чуєте?

1090] Рятуйся, тікай, хто куди:

Шалений прокинувся вже!

Стане до вбивства знов -

Рознесе, розіб'є місто Кадма вщент!

ХОР

За що так свого сина ти зненавидів,

О Зевсе, що на нього море бід пролив?

ГЕРАКЛ

(отямившись)

Живу я ще, а значить, бачу й неба синь,

І землю, й сонце, що метає промені...

Але неначе вихор щойно бив мене

І скаламутив розум; мов гаряче щось

1100] Клекоче у легенях... важко дихати.

Стривай!.. А що це, як судно до берега,

Я до колони, що лежить, розтріснута,

Прикутий по руках, по грудях путами,

Та ще й в сусідстві трупів окривавлених?

Ось лук мій побіч, і пернаті стріли он

Розсипано; я ж завжди при собі їх мав,

Шануючи цю зброю - вірний захист мій.

Чи з волі Еврістея другий раз мені

У царстві мертвих побувать судилося?

1110] Але ж нема Сісіфа з його каменем,

Нема Плутона, ані Персефони тут

Не бачу... Що за лихо? Де ж я все-таки? [186]

Гей, друзі! Хто тут близько, а чи далі є, -

Озвіться ж і розвійте мої сумніви!

Не впізнаю нічого, хоч і звичне все.

АМФІТРІОН

Чи приступити, старці, до нещасного?..

ПРОВІДНИК ХОРУ

І я з тобою; про біду ж - мовчатиму.

ГЕРАКЛ

Ти плачеш, батьку? Очі відвертаючи,

Од сина геть відходиш найдорожчого?

АМФІТРІОН

1120] О сину! Хай нещасний, - мій ти, мій однак!

ГЕРАКЛ

А що ж так наді мною побиваєшся?..

АМФІТРІОН

Сам бог сльози б не втримав, якби з ним таке!

ГЕРАКЛ

Вагоме слово. Що ж одначе трапилось?

АМФІТРІОН

Прийшов до тями - сам повинен бачити.

ГЕРАКЛ

Скажи, ти щось погане спостеріг в мені?

АМФІТРІОН

Скажу, якщо ти справді вже отямився.

ГЕРАКЛ

Ну ось!.. І знов загадки... Не на добре це!

АМФІТРІОН

І все ж, чи ти здоровий, пересвідчуся.

ГЕРАКЛ

А що?.. Хіба я марив?.. Не пригадую...

АМФІТРІОН

1130] То що робити, старці? Розв'язать його?

(Розв'язує Геракла, допомагає йому сісти).

ГЕРАКЛ

А хто ж у пута брав мене? Ганьба яка!.. [187]

АМФІТРІОН

Про шал дізнався - й цього досить поки що.

ГЕРАКЛ

А що ж то я дізнаюсь, як мовчатиму?

АМФІТРІОН

З престолу Гери, все це, Зевсе, бачиш ти?

ГЕРАКЛ

Чи то ще й досі мстить мені володарка?

АМФІТРІОН

Богів не рухай. Мало власних бід тобі?

ГЕРАКЛ

О горе! Про які ще біди мова йде?

АМФІТРІОН

Поглянь ось... Бачиш трупи діточок твоїх?

ГЕРАКЛ

Нещастя!.. Очі, очі!.. Що ви бачите!

АМФІТРІОН

1140] Нечувану з синами ти війну провів.

ГЕРАКЛ

Яка війна ще?.. Хто ж то діточок убив?

АМФІТРІОН

І ти, і лук твій, але й бог причетний тут.

ГЕРАКЛ

Що кажеш? Як це, батьку, горя віснику?

АМФІТРІОН

У шалі. Хочеш правди? Ой, страшна вона!

ГЕРАКЛ

Чи ж то й Свою дружину я в нестямі вбив?

АМФІТРІОН

Авжеж. Тут потрудилась лиш твоя рука.

ГЕРАКЛ

Гай-гай!.. Скорбота чорна вповила мене!

АМФІТРІОН

Тому-то й твою долю так оплакую. [188]

ГЕРАКЛ

І дім цей зруйнував я, збожеволівши?

АМФІТРІОН

1150] Одне лиш знаю: твоїм бідам - меж нема.

ГЕРАКЛ

Коли ж тим диким шалом був я вжалений?

АМФІТРІОН

Як омивав долоні - при жертовнику.

ГЕРАКЛ

Чому ж, нещасний, не спішу загинути,

Убивця найдорожчих діточок своїх?..

Чому ж у прірву стрімголов не кинуся,

Мечем не вдарю в серце й кров'ю власною

Не змию з себе дітовбивства гріх тяжкий,

Чи в полум'я не ляжу, щоб позбутися

Зараз і тіла, і життя ганебного?..

1160] Та доведеться, видно, переждати мить:

Тесей надходить онде, славний приятель.

Побачить дітовбивцю... Як він сприйме це

І як на мене гляне, найдорожчий гість?..

О горе! Як ті біди приховать мені?..

Під землю провалитись? Ув ефір злетіть?..

Хоч голову накрию: в темноті сліпій,

Можливо, сором так не обпікатиме.

Вже досить, що я сам ось - заплямований,

То нащо б мав я ще й невинним шкодити?

(Накриває голову).

Входить Тесей.

ТЕСЕЙ

(до Амфітріони)

1170] Не сам приходжу, старче: збройна юнь Афін

Вже тут, край хвиль Асопу, стала табором,

Щоб син твій мав опору - вірних списників.

Бо в місто Ерехтідів вість долинула,

Що Лік, підступно захопивши владу тут,

І ворогує з вами, і війну веде.

Віддячитись я хочу: це ж Геракл мене

З Аїду вивів. От я й поспішив сюди -

На мене й моїх друзів розраховуйте.

Агей! Це що за трупи на землі лежать?

1180] То я не встигнув лиха попередити,

Спізнився?.. Але хто ж то діточок убив?

Чию дружину бачу?.. І відколи ж то [189]

Воюють діти?.. Щось тут інше сталося,

Страшне щось - чує серце, - небувале ще.

АМФІТРІОН

Владарю пагорба - краю олив рясних!

ТЕСЕЙ

Чому таке звертання розхвильоване?

АМФІТРІОН

Горем нечуваним небо скарало нас!

ТЕСЕЙ

Чиї ж то діти, що їх так оплакуєш?

АМФІТРІОН

Муж найнещасніший - син мій посіяв їх.

1190] І дітовбивцею стати наважився.

ТЕСЕЙ

Облиш-но жарти.

АМФІТРІОН

Воля твоя... Та якби то жарт!..

ТЕСЕЙ

Жахне сказав