Читати книгу - "Іліада. Одіссея"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
522] В діях тебе бойових не знеславить, бо серцем ти мужній.
523] Та поступаєшся легко, змагатись не хочеш. А в мене
524] Серце у грудях болить, коли чую на тебе докори
525] Я від троян, що стільки біди через тебе зазнали.
526] Але ходім! А залагодим потім усе, як дозволить
527] Зевс нам великий на славу одвічним богам наднебесним
528] Келих свободи поставити в звільнених наших оселях,
529] Як відженемо від Трої красивоголінних ахеїв».
ПІСНЯ СЬОМА
ПОЄДИНОК ГЕКТОРА З БАНТОМ, ПОХОРОН ПОЛЕГЛИХ
1] Мовивши так, від брами подався осяйливий Гектор,
2] Поруч ішов його брат Александр, обоє душею
3] Прагнули швидше почать воювати і з ворогом битись.
4] Так же, як бог мореплавцям тоді посилає жаданий
5] Вітер попутний, коли сосновими веслами бити
6] Хвилю вони потомились і м'язи їх мліть починали, -
7] Перед троянами так з'явились обидва жадані.
8] Від Александра поліг там Менестій, народжений в Арні,
9] Ареїтоїв потомок, якого озброєний києм
10] З Філомедусою мав велеокою Арни володар.
11] Гектор же списом загостреним втрапив у карк Ейонея
12] Під міднокутим обіддям шолома, й той зразу ослаб весь.
13] Главк, Гіпполоха нащадок, лікійських мужів поводатар,
14] Списа у плечі всадив Іфіноєві в січі жорстокій,
15] Дексія сину, в ту мить, як на свій мав скочити повіз, -
16] З повоза тут же упав він на землю і зразу ослаб весь.
17] Щойно побачила їх ясноока богиня Афіна,
18] Як вони нищать аргеїв нещадно у січі жорстокій,
19] Кинулась зразу з вершин олімпійських вона і помчала
20] До Іліона священного. Це Аполлон із Пергама
21] Бачачи, вийшов назустріч, - бажав він троянам звитяги.
22] Стрілись обоє вони біля дуба, і перший до неї
23] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:
24] «Нащо це, так поспішаючи, доню великого Зевса,
25] Ти із Олімпу зійшла? Що великий твій дух схвилювало?
26] Може, бажаєш на користь данаїв мінливу звитягу
27] Перехилить? До троян же, що гинуть, нема в тебе жалю!
28] Ради послухай моєї - це краще було б набагато.
29] Тож припинім на сьогодні змагання воєнні між ними
30] Й січу шалену. Згодом нехай собі б'ються, аж поки
31] Вщент Іліон рознесуть, якщо вже так вашому серцю
32] Бажано, вічні богині, в руїнах це бачити місто».
33] Відповідаючи, мовила так ясноока Афіна:
34] «Так, дальносяжче, хай буде! З думкою саме такою
35] Я із Олімпу й сама прибула до троян і ахеїв.
36] Та скажи, як ти хочеш війну поміж них припинити?»
37] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:
38] «В Гектора, коней впокірника, смілість велику збудімо, -
39] Викличе, може, когось із данайських героїв хоробрих
40] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.
41] Діткнуті цим за живе в наголінниках мідних ахеї
42] Виставлять мужа самі, щоб із Гектором бився божистим».
43] Мовив він так, і погодилась з ним ясноока Афіна.
44] Син же Пріамів коханий Гелен відчув своїм серцем
45] Волю богів, до якої по спільній прийшли вони згоді.
46] От підійшов він до Гектора й мовив таке йому слово:
47] «Гекторе, сину Пріамів, до Зевса розумом схожий!
48] Ради послухай моєї - тобі ж я доводжуся братом.
49] Хай посідають на землю з троянами разом ахеї,
50] Ти ж тоді найхоробрішого поміж ахеями виклич
51] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.
52] Ще-бо не суджено вмерти тобі й досягнути кончини, -
53] Голос такий від богів, що живуть споконвіку, почув я».
54] Мовив він так, і з великою радістю вчув його Гектор,
55] Вийшов між військ посередині й стримав фаланги троянські,
56] Спис посередині вткнувши, і всі посідали навколо.
57] Стримав тоді й Агамемнон красивоголінних ахеїв.
58] А ясноока Афіна і сам Аполлон срібнолукий,
59] Яструбів постать прибравши, удвох на високому сіли
60] Дубі всевладного батька, егідодержавного Зевса,
61] І милувались на воїв. Ті посідали рядами,
62] Міддю шоломів, списів і щитів наїжачившись густо.
63] Як від Зефіра, що раптом війнув, набігаючи брижі
64] Моря вкривають гладінь, аж море усе почорніє, -
65] Брижами так під рядами троян і ахеїв рівнина
66] Вся хвилювала. Став Гектор між лавами їх і промовив:
67] «Слухайте, Трої сини і красивоголінні ахеї!
68] Те вам скажу, до чого у грудях мій дух спонукає.
69] Клятви здійснить не дозволив нам високовладний Кроніон,
70] Але, замисливши лихо, призначив нам битись, аж доки
71] Або захищене баштами візьмете наше ви місто,
72] Або самі тут поляжете всі при човнах мореплавних.
73] Наймужніші-бо тут серед вас із мужів всеахейських.
74] В кого із них є у серці бажання зі мною змагатись,
75] Вийде нехай наперед - з богосвітлим Ректором битись.
76] Так говорю я, і Зевс хай буде між нами за свідка.
77] В разі противник здолає мене довголезою міддю,
78] Зброю хай зніме мою й віднесе до човнів крутобоких,
79] Тіло ж додому віддасть, щоб трояни і жони троянські
80] Мали можливість вогнем померлого труп спопелити.
81] В разі ж його подолаю, і дасть Аполлон мені славу,
82] Зброю із нього зніму й віднесу до священної Трої
83] Й там її в храмі меткого стрільця Аполлона повішу,
84] Тіло ж віддам однести до міцних добропалубних суден,
85] Щоб віддали його спаленню довговолосі ахеї
86] Й пагорб могильний насипали над Геллеспонтом просторим.
87] Скаже хто-небудь колись у людських поколіннях наступних,
88] На кораблі многовеслому в морі йдучи винно-темнім:
89] «Воїна, вмерлого в давню годину, ось пагорб могильний,
90] Мужнього в битві його пересилив осяйливий Гектор».
91] Скажуть отак коли-небудь, і слава моя не загине».
92] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо -
93] Сором було відмовлятись, прийняти ж той виклик боялись.
94] Врешті підвівсь Менелай і обурено став говорити,
95] З гнівним докором, аж серце тяжко у нього стогнало:
96] «Горе мені! О хвальки! Ахеянки-бо ви, не ахеї!
97] Ну ж і ганьба вас укриє тепер із страшних найстрашніша,
98] Якщо з данаїв ніхто не вийде із Ректором битись!
99] В землю, сидячи тут, у випар води оберніться!
100] Серця нема в вас у грудях, і випаде вам лиш неслава!
101] Сам проти нього я
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.