Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Жоден сніданок у колі нашої родини не минає без цікавої розмови. Це вже стає нашим правилом, обговорювати вранці щось таке собі.

- Аліто, у тебе все вийшло з Дженардом? - Калеан ставить запитання з підтекстом.

- Дивлячись, що ти маєш на увазі, - волію не піднімати очі на брата, посміхаюся яєчні у своїй тарілці.

Калеан кашлянув, але продовжив незворушним тоном:

- Його сперматозоїди залишилися у тобі?

Інші члени сім'ї підвели голови, зупинивши всі свої рухи, ніби хтось над нами натиснув на паузу. Встигла помітити, як на обличчі Ені промайнула дивна усмішка, чи то від збентеження, чи то від несподіванки.

Ну так, хто ще обговорює сперму за столом у родинному колі?

- Ні.

- Тобі не вдалося втримати жодного? Ти все зробила, як я навчав?

- Так, Калеане, але проблема в тому, що він не забирає своїх сперматозоїдів, а знищує їх. Одним беззвучним вибухом. Бамц і все, - говорю майже байдуже.

- Сучий син, - старший вилаявся, але відразу ж вибачився, повернувшись при цьому до дружини. - Я розповім тобі ще кілька способів. Якщо не вийде, запросимо Сиріана. Він зробить штучне запліднення, потрібно лише щоб Дженард був поруч із тобою.

- Не треба, Калеане, я не хочу так, - нарешті підняла очі на брата, він дивиться запитально, інші так само чекають на розв'язку цікавої розмови. - Мені здається, у нас із Дженардом зав'язується щось на зразок стосунків. Я поки не впевнена, але, гадаю, ще не все втрачено.

Я майже впевнена, що всі домашні відчули полегшення, особливо помітним воно було з боку Еліма.

- О, Аліто, це ж чудово! - Підтримала мене Еніра.

- Отже, він може приєднатися до нашої родини? - Калеан спитав наполовину ствердно. – Це добре, нам потрібна його сила у команді.

- Калеане, - несподівано в розмову вступив Кірам, - коли Аліта вийде заміж, я піду.

Десь у дальньому кутку вітальні тріснуло скло. Усі ми вже знаємо, що так старший брат сердиться. Він стримує емоції, але вони пруть через край, а навколо, нібито ненароком, розсипається все скляне.

- Кірам, про що ти говориш? – я всерйоз занепокоїлася, бо вперше почула таку заяву середнього брата.

- Ми вже говорили про це з Калеаном. Наш клан уже не буде таким, як раніше, і розширити нашу міць за рахунок дітей не вийде, як він того хотів. Елім хоче піти, я теж. Вашу увагу поглине сімейне життя, ми вже не будемо бойовим кланом. Я прийняв рішення. За першої нагоди я переходжу в клан Доя, буду частиною Нексвілів.

Холодні краплі стекли по моїй шкірі, одночасно перетворившись на колючі крижинки. Я б не зрозуміла, що це за нові відчуття, але водночас з цим звело шлунок, на мене накотив страх.

- Ні, Кіраме, ти не можеш залишити нас, - говорю здавленим голосом. – Ми маємо завжди залишатися разом. Так ми сильніші. Цього хотіли наші батьки. Скоро й Елім знайде свою половинку, ми станемо наймогутнішою родиною…

- Аліто, не обманюйся, - Кірам каже сухо, - яка ймовірність, що Дженард приєднається до нас? Якби він хотів цього, то вже зробив би хоч щось. Я не хочу завдавати тобі болю, сестро, але хтось повинен відкрити тобі очі. Він не хоче бути з тобою. Секс раз на місяць – це не стосунки, ти сама маєш це розуміти.

- Кіраме, ти не знаєш нічого про їхні стосунки, тільки здогадками апелюєш, - заступається Елім, - вони поговорили, все з'ясували між собою. Якщо Аліта впевнена, що у них зав'язуються стосунки, так і є.

- Ми не розмовляли, - ледь чутно промовила те, що мене турбувало.

- Оце я й мав на увазі, - продовжив Кірам, - Калеане, визнай, з появою Еніри тобі не хочеться в бій, не хочеться боротися. Ти втрачаєш хватку, стаєш сім'янином більше, ніж керівником клану. Навіть маючи посаду у вежі, де є можливість частіше вибирати для себе бойові завдання, ти волієш займатися папірцями. І ми змушені підкорятися. Єдина розвага, що в нас була за останні місяці – це той фестиваль та порятунок Дженарда. Хоча він сам не був радий, як ви помітили.

Ніхто не спробував вставити й слова, доки говорив Кірам. Калеан задумливо дивився перед собою, кілька хвилин усі мовчали, навіть перестали копатися в їжі.

- Кіраме, якщо ти підеш, то нашого клану більше не буде. Ти це розумієш? Еліма я готовий був відпустити, його місце міг би зайняти чоловік Аліти, але ще одну втрату нам заповнити нічим, - Калеан напрочуд спокійний. – Питання виносимо на голосування. Хто за те, щоб відпустити Кірама до Нексвілів?

Напруга повисла в повітрі. Я глянула в очі почергово кожному братові, але руку не підняла. Тільки сам Кірам проголосував «за», решта не ворухнулася.

- Хто за те, щоб відпустити Еліма до академії, коли Аліта вийде заміж?

Підняли руки всі. Навіть Кірам зробив це, хоч і не без прикрого видиху.

- Калеане, це лише формальність, - Кірам роздратований. - Ти сам розумієш, що я піду, незважаючи на це голосування.

- Кіраме… – намагаюся пом'якшити брата.

- Аліто, ми, як і раніше, будемо рідними людьми, але я стану частиною бойового клану. У Доя ще два брати й дві сестри. Усі вони вільні, у них повно ентузіазму та сили. Нехай вони досі у нашій старій спільноті, але там вирує життя. Я хочу бути її частиною, а не сидіти тут, чекаючи подачки від Калеана.