Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Я також… також жив далі, - впевнено мовив Таск, відступивши від краю схилу, - не знаючи, повернусь я чи ні. Я не знав. Тому і дозволив собі жити далі. Як і вона.

- Дурень! Вона не пробачить!

- Нічого пробачати! – випалив Таск, - тут… нічого пробачати. Вона ніколи не належала мені. А я… як би не хотів, але ніколи не належав їй. Та зараз я хочу бути лише для неї. І я можу. І я буду. Варто лише закрити твою паскудну ротяку, я ж правий?!

***

Такс розплющив очі. Дихати було важко, наче хтось стояв у нього на грудях. В очах все блимало, але шкірою він відчував різкий порив вітру. Він лежав на кам’яній підлозі, а над ним стояла Лейла. Розкинувши руки в сторони, вони тримала пряжу вітру, яка розвіювала зелений дим навколо них та не давала підступитися ближче двом чорнокрилим сприганам.

- Вони казала, що це розбещене дівчисько!!! – прокричав один із них, - звідки стільки сили?!

- Стули пельку! Мана не безмежна!!! – крикнув другий.

Таск на силу підвівся. Лейла навіть не обернулась.

- Тебе отруїли, - крикнула вона так, все ще сконцентровано тримаючи вітряні потоки, - диму надихався. Зараз нормально рухатись не зможеш.

- Я маю… - Таск похитнувся, - відійди.

Чакри у його руках зблиснули. Але Лейла розуміла, що зараз він не зможе битися на повну силу.

- Таск, зупинись! – вона відчувала, як втрачає контроль над потоками, - просто дай я….

В цей момент по рукам її вдарив срібний хлист з пряжі. Зойкнувши, Лейла остаточно втратила концентрацію. Пряжа вітру, зібравшись в один великий вихор, збила сприганів з ніг, але вони одразу ж піднялись. Таск закрив Лейлу собою, вона ж думала, чим зараз може допомогти. Потрібно було тікати, сховатися, зцілити Таска хоч трохи. Якщо він відпочине…

- Вигнанцю, тобі б краще здатися одразу, - усміхнувся один з найманців, - якщо не брикатимешся, вб’ю швидко і безболісно.

- Стулися! – прогарчав Таск, - я в цій канаві не здохну.

- Це не тобі вирішувати! – знущально засміявся найманець, замахнувшись кинжалом.

- Ти правий! Вирішуватиму я! – наче грім, прозвучав чийсь потужний рик.

Тінь, що промайнула над головами Таска і Лейли могла б належати звіру. Могутньому, велетенському і до біса спритному звіру. Кремезний тигр увірвався на поле битви одним стрибком, знісши з ніг одного найманця. За ним, стрімка наче стріла, до другого найманця підлетіла леді у срібних обладунках.

- Лейла! Таск! – позаду виник Аспер, - живі! Я вже думав не встигнемо!

- Що все це означає?! – спалахнула Лейла, - не можна втручатися у випробування! Нас позбавлять права!..

- Такс, зіпрись на мене, - Аспер підставив своє плече спригану, - послухай, Лейло, важко пояснити, але!..

- Я перериваю це випробування!

Лейла обернулась. У напівзруйнованих колон катакомб вона побачила старійшину. Поряд з ним ойо-ведмідь тримав у своїх здоровенних лапах двох зв’язаних чорнокрилих спригани. Трохи позаду стояв золотокрилий сприган, на нього спиралась Рейна. Срібна лицарка та ойо-тигр миттєво скрутили чорнокрилих найманців, Лейна навіть не чула звуків бою. Наскільки ж могутніми були ці воїни?..

- Діду… кхм… Старійшино! – Лейла вибігла до нього, - що відбувається? Як це розуміти? Ми майже!..

- Ви пройшли! – просто відповів старійшина, м’яко посміхнувшись.

Над його головою засвітились дві сяючі кулі спостереження. Старійшина обернувся до них.

- Хтось віроломно порушив правила священного випробування! – сказав він громоголосо, - найманці були підіслані у катакомби! Хтось намагався не лише завадити проведенню випробуванню, але й віддав наказ вбити мою онуку та її хранителя. Але завдяки Вовчому загону нам вдалось запобігти катастрофі! У справі були замішані спригани з Дому Тіні, тож ми проведемо розслідування!

Він клацнув пальцями. З повітря виникли два маленьких білих лиса-фамільяри. В мить вони збільшились в розмірах, розкрили свої зубасті пащеки і поглинули чорнокрилиї сприганів.

- Доставити їх у Дім сталі, - наказав старий сприган, - що стосується вас…

Він окинув поглядом Таска і Лейлу.

- Ви успішно пройшли лабіринт катакомб і випробування спогадами. Двобій вам нав’язав той, хто підіслав найманців. Враховуючи отруйний дим, вважаю, що ви впорались і з цим. Зважаючи на успішно виконані попередні завдання – ви пройшли. Таск з Дому повного місяця, Лейла Вогнекрила! Від сьогодні я повертаю вам ваші титули та статус! Рада старійшин прийме відповідні рішення вже до кінця перебування у Шайлон учнів з Фарлезу! Чи є хтось, хто заперечить моє рішення?! Готовий хтось виступити проти?

Він сказав це прямо у сяючі сфери спостереження. Відповіді не було.

- Так все просто, - пхикнув тигр і одразу ж отримав копняка від срібної лицарки, - та чого?!

- Стулись, Сіраш, - прошипіла вона, - чорт зна, скільки вони йшли до цього просто.

- Тепер вам потрібно відпочити, - старійшина плеснув у долоні, - Лейло, йди за мною. Такс і пані Леарлес, вас проводять до наших цілителів.