Читати книгу - "Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська"

На мить його темні очі впилися в мене, так, що я змогла розгледіти і них світлі ламані лінії, схожі на спалахи блискавок, і мені перехопило подих від цього видовища. Ніколи в житті я не бачила таких неймовірних очей.

Цікаво, а ректор взагалі людина?

Я б не здивувалася, якби дізналася, що ні. Адже не дарма він так вирізнявся на фоні інших. Справа, звісно, не лише у зовнішності. В ньому відчувалося щось хиже. Щось нелюдське. Небезпечне.

Якусь мить чоловік мовчав, і я вже подумала, що зараз він просто повернеться на своє місце і махне на мене рукою. Та замість цього…

— Леді де-Рамблер, я гадки не маю, що з вами сталося тієї ночі, коли було викрадено артефакт, та даю слово, що захищу вас, зв’ясую хто у всьому винен, й змушу його заплатити за скоєне. Поки ви під моєю відповідальністю, ви не постраждаєте.