Читати книгу - "Хатина дядька Тома"

— Це прощальний подарунок містера Гарріса. Пару тижнів тому він ні сіло ні впало вирішив мене таврувати. «Це, — каже, — щоб ти і не думав тікати». Красивий подарунок, з таким я ніколи не забуду цього добродія! — Джордж гірко посміхнувся і зодягнув рукавицю.

— Кров у жилах спиняється від думки, як ти ризикуєш! — вигукнув фабрикант.

— Довгі роки кров у жилах стигла і в мене, а тепер вона кипить! Так от, сер, — продовжив Джордж по хвилинній мовчанці, — ваш подив, косі погляди могли видати мене, тому я вирішив поговорити з вами як з другом із минулого життя. На світанку я їду, а наступну ніч дуже сподіваюся провести вже в Огайо. Їхати буду вдень, при цьому зупинятимусь у найпрестижніших готелях і сідатиму за стіл разом із панами. Тож на все добре, сер, прощавайте. Якщо вам скажуть, що мене впіймали, не вірте, бо це означатиме, що я вже мертвий і ніхто більш не володіє мною.

Джордж стояв непорушно, мов скеля. Добрий фабрикант потиснув на прощання руку гордому мулатові, обережно роззирнувся, узяв парасолю і вийшов із кімнати.

Молодий чоловік замислено дивився на зачинені двері, а потім різко відчинив їх і гукнув фабрикантові:

— Можна вас ще на два слова, містере Уїлсон?

Старий повернувся до кімнати. Джордж знову зачинив двері на ключ і деякий час постояв мовчки, втупивши погляд у підлогу. Нарешті він важко підвів голову і сказав:

— Містере Уїлсон, ви істинний християнин, і я покладаюся на вашу доброту. Чи можу я просити вас ще про одну, останню послугу, дуже для мене важливу?

— Про що ти, Джордже?

— Ви мали рацію, сер. Я справді ризикую своїм життям. Якщо зі мною трапиться щось лихе, мене ніхто не пожаліє, — він зітхнув і повільно продовжив: — Закопають у землю, як дохлого пса, а назавтра навіть не згадають, що я жив на світі… Ніхто мене не згадає, крім моєї безталанної дружини. Вона, моя голубка, буде побиватися і тужити за мною… Містере Уїлсон, якби ви погодилися якось передати їй від мене оцю брошку! Це я приготував їй різдвяний подарунок. Дайте його зі словами, що я до останнього подиху кохав її. Ви виконаєте моє прохання?.. Виконаєте?

— Авжеж, авжеж! — тремтячи від розчулення, запевнив його старий.

— І передайте їй мою останню волю, — додав Джордж, — Якщо зможе, нехай перебирається до Канади. Якою б хорошою не була її господиня, як би вона не любила свій рідний дім, туди їй вороття нема. Рабство нічого, крім гірких сліз, нам не принесе. Нехай виростить нашого сина вільною людиною, щоб йому не довелося так страждати, як мені. Перекажіть їй це, містере Уїлсон!

— Не сумнівайся, Джордже, неодмінно перекажу. Але я вірю, що ти не загинеш! Тримайся, не впадай у відчай і довірся Богові! Я щиро бажаю тобі щастя, і я…

— А хіба Бог існує? — гірко вигукнув Джордж, перебивши старого на півслові. — Я стільки пережив горя, принижень, знущань, що вже не вірю в нього. Ви, вільні, вірите, бо не знаєте, як живеться нам… Якщо Бог є, то він дбає лише про вас, а до нас йому байдуже…

— Не треба, не треба так говорити, Джордже! — благально простогнав містер Уїлсон. — Не смій навіть думати так! Господь невидимий, але він справедливий і істину відстоює. Бог є, Джордже, вір у це і покладайся на нього. Він допоможе тобі, все буде гаразд — якщо не в цьому житті, то в наступному!

Непідробна богобоязливість і душевність старого додали ваги його словам. Джордж, почувши це, припинив ходити з кутка в куток, зупинився і тихо та вдумливо сказав:

— Дякую вам, вірний друже, я не забуду ваших настанов.

Розділ ХІІ

Трохи інформації про один цілком законний бізнес

В Рамі плач, ридання і зойки:

Рахіль побивається за своїми дітьми,

і невтішна вона.

Містер Гейлі і Том поволеньки просувалися дорогою, думаючи кожен про своє. Просто дивовижно, яке розмаїття думок може вирувати у людських головах! Органи чуття у них однакові, довкола них одні пейзажі, а думки — протилежні.

Ось просто зараз спробуємо відгадати, про що думав містер Гейлі. Спочатку він розмірковував про свого нового невільника — його ріст, об’єм грудної клітини, скільки за нього можна буде взяти, якщо він не схудне, про чоловіків, жінок та дітей, які складуть наступну партію для аукціону рабів, про їх ринкову ціну. Потім Гейлі подумки похвалив себе за добрість, яка виявлялася в тому, що інші работорговці сковували своїх невільників по руках і ногах, а він, бачте, великодушно брав у кайдани лише ноги. Ось, наприклад, у Тома руки вільні, і він не скує їх, поки новий раб поводитиметься спокійно. Подумав це Гейлі й зітхнув тяжко. Далі йому думалося про те, що люди невдячні, бо хтозна хоча б оцього Тома, може, він навіть не відчуває, який благородний господар його купив. Гейлі згадував усі випадки, коли йому доводилося страждати через оцю свою доброту до невдячних негрів. Не цінують вони доброго ставлення — і край.

І що найдивніше — Гейлі і справді вважав себе благодійником!

А Том подумки повторював слова з однієї книги, яка вже давно вийшла з моди: «Не маємо тут землі своєї, а шукаємо майбутнього, вічного прихистку… Тому Бог не соромиться їх, називаючись їхнім Творцем, бо він приготував для них дорогу і землю». Ці слова споконвіку захоплюють збідовані серця таких простих, щирих людей, як Том. Ці слова линуть із кожного їхнього серця, хвилюють їхні душі, де панував лише відчай, і будять у них мужність і торжество духу.

Работорговець витягнув з кишені газету і зацікавлено почав вчитуватися в оголошення. Гейлі дуже грамотним не був, та читати все ж умів, і коли займався цим інтелектуальним ділом, то наспівував прочитане, ніби запевняючи самого себе, що щойно отримана ним інформація — правдива. Тепер він повільно, по складах читав таке оголошення:

«Увага! Аукціон негрів!

За рішенням суду, 20 лютого у вівторок, у Вашінґтоні, штат Кентуккі, неподалік від приміщення суду, з молотка підуть негри: Агар — 60 років, Джон — 30 років, Бен — 21 рік, Альберт — 14 років. Торги заплановано для відшкодування боргів кредиторам та передання спадщини спадкоємцям містера Джесса Блетчфорда, есквайра.

Судові виконавці:

Семюел Морріс, Томас Флінт»

— Не завадить глянути, що то за товар, — звернувся Гейлі до Тома, оскільки інших співрозмовників тут не було. — Я, знаєш, хотів би підібрати