BooksUkraine.com » Фантастика » Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника 📚 - Українською

Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

162
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника" автора Володимир Львович Єшкілєв. Жанр книги: Фантастика / Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 104
Перейти на сторінку:
Сто тисяч.

— Я піднімаю ставку, — прийняла виклик Унно. — Триста. Ви, наскільки я розумію, ще не бачили справжніх бойових клонів.

— Щодо клонів, — сенатор знову глянув на обідню Абелару. — Кажуть, що на Кідронії з'явилися проповідники культу Велудумана. Це правда, Джиліне?

— Чутки, сенаторе, це лише чутки. Ми викорінюємо шкідливі вірування в зародку. Демонтуємо клонів за самою лише підозрою у сповідуванні тих заборонених вчень.

— А чому ви вважаєте цей культ шкідливим? На мою думку, релігії клонів є неминучим побічним продуктом їхнього виховання. Адже ми закладаємо в них поняття покірності і підпорядкування.

— Проповідники Велудумана називають нашу Імперію «породженням темряви», — замість правителя відповіла намісниця. — У мене є копії їхніх священних текстів. Можу й вам надіслати, якщо цікаво. Дуже своєрідні писання. Я вже наказала демонтувати шість сотень клонів на рудниках Ноли і тридцять серед обслуговуючого персоналу, та все ж прихованих прихильників Велудумана у нас стає все більше. Навіть серед напівкровок знаходять проповідників. Я впевнена, що й на Кідронії ця мерзота також розквітає. У вас під носом, Джилі.

— Я посилю контроль, — пообіцяв Атлопатек.

— Так, адмірале, будьте добрі, посильте. Такі підпільні культи завжди закінчувалися кривавими бунтами. Пригадайте події на Тіронії. Там спочатку в клонів з'явився такий благий месія, складав молитви, проповідував смирення… Пам'ятаєте? А закінчилося все тим, що заводські клони вирізали всіх природнонароджених у п'яти поселеннях.

— Самобутні релігії клонів — дуже цікава тема для досліджень, — завважив сенатор. — В Арпікранському Університеті нею займається такий собі доктор Панкет. Дуже розумна людина, скажу я вам. Небуденний філософ. Він підрахував, що за останні двісті років виникло одинадцять таких релігій. Три із них все ще сповідуються клонами сучасних серій. Зокрема й та, про яку ми щойно згадували. Віра у бога Велудумана.

— А ви впевнені, що всі ці псевдорелігії направду самобутні? — рухливе обличчя намісниці виразило недовіру. — Аналітики Джи Тау доповідали мені, що культ Велудумана інспірували Знаючі. Я, між іншим, цим аналітикам довіряю. Все це інтриги капосних піфійських сестричок. Вони як можуть і чим можуть мстять Дому Ойзеле. Вони знають, що зможуть відновити автономію своєї священної Магонії тільки після падіння теперішньої династії.

— Першого Туре вбила Знаюча, — заявив Атлопатек.

— Не факт, зовсім не факт, — не погодився сенатор. — Я був тоді помічником секретаря сенатської комісії, яка розслідувала вбивство імператора. У нас було декілька рівноправних версій. Над кожною працювала окрема слідча група. Але Шелтон перевів усі стрілки на піфійок. Ігі завжди мав на них зуб…

— Ще б пак, — посміхнулася Унно.

— Так ось, — продовжив Рехинальдер, — серед клонських релігій є, наприклад, віра у Білу Богиню. Дуже цікавий забобон. Біла Богиня закликає своїх прибічників брати від життя максимум насолод. Навіть спати не рекомендується. Сон у цій релігії — марна трата часу, подарованого всім живим створінням для насолоди. Серед моїх наложниць-клонок була справжня жриця Білої Богині. Вона розповідала мені, що її посвятили в жриці ще на стадії виховання, коли вчителі СКУВ-школи[49] відкрили в неї надзвичайні сексуальні таланти. Їй тоді було років дванадцять. Все тіло у неї було вкрите тату. З голови до п'ят, кожний квадратний сантиметр. Вся історія богів була зображена на її тілі. Зі всіма деталями. І кожна мініатюра супроводжувалася кольоровим тайнописом. Ці тату їй наносили ритуально, протягом багатьох місяців, уявляєте? Після демонтажу цієї клонки я зберіг її шкіру у своїй колекції. Консервацію здійснили на Аврелії місцеві таксидермісти[50]. Вони створили пластикову копію тіла жриці й натягнули на неї шкіру. Стоїть у моєму кабінеті як жива. Унікальний розпис, тонка графіка і дуже впевнені лінії. Їх наколював, без жодного сумніву, великий майстер тату. Університет за цю шкіру пропонував мені півтора мільйони… Ця жриця, скажу я вам, справді вміла насолоджуватися життям. Деяким природнонародженим варто було б у неї повчитися.

— Ви, сенаторе, завжди були політичним клонофілом.

— Не заперечую, Унно. Ви це абсолютно точно визначили: «політичним». Саме так. У чотириста другому році я голосував за надання громадянства напівкровкам і не соромлюся цього. Вважаю, що мав тоді рацію.

— Ймовірно, серед ваших наложниць у ті часи були напівкровки з гарною шкірою, які вміли насолоджуватися життям.

— Джерело вашої уїдливості, Лідо, мені відоме. Я пам'ятаю, що ваш покійний батько тоді голосував проти. І дуже емоційно виступив щодо мотивів голосування. Я б сказав навіть більше: іншого такого емоційного і сильного виступу з питань корекції Генетичних законів я не пам'ятаю. А я в Сенаті вже більш як півстоліття.

— А ви хотіли, щоби мій батько проголосував за ці ваші довбані «корекції»? Щоб він спокійно спостерігав, як вискочка Теслен і хитрохвості земні прогресисти відспівують і ховають фундаментальні цінності Відновлення? Він не вмів поступатися принципами, — в голосі намісниці з'явився метал. — Надавати громадянство генетичним виродкам? Підносити біороботів до одного рівня з народженими? Знову ставати на шлях виродження і погибелі? Ні, сенаторе, мій батько був принциповою людиною. Мій батько, якщо ви ще пам'ятаєте, сенаторе, був вісімнадцятим спадковим герцогом Корвін-Клартом. Він був втіленням честі імперської аристократії, арбітром у всіх конфліктах високородних. Йому було соромно за сучасників… Ну а ви, звісно ж, можете взагалі не соромитися.

— Навіщо ви так, Лідо? Я ж не ставлю під сумніви ані родовитості, ані порядності вашого покійного батька. Але я впевнений, що іноді корисно йти на поступки новим віянням. На невеличкі нешкідливі поступки. Для того, щоб не допустити стихійних сплесків плебейської активності. Поступки помножують число союзників, розширюють базу політичної підтримки. Це, лордесо, не я придумав. Це стародавні аксіоми політики. І зараз, до речі, більшість громадян-напівкровок на нашому боці, а не в таборі імператора. Моя політика вже принесла добрі наслідки.

— Щось я сумніваюся, що більшість. Хіба ви їх опитували, проводили серед них референдум?

— Не проводив, але знаю. І також не маю сумніву, що добра половина периферійної аристократії тепер не з нами, а на боці Ойзеле. Цьому служить прикладом випадок з Ґвен Вей.

— Ці барони Веї — марсіанський клан контрабандистів і наркоторговців, — скривився, немов від кислого, Атлопатек. — Марсіанська кров завжди була зіпсованою. Вони на Марсі сотні років жили у перенаселених задушливих куполах, хворіли, божеволіли, народжували мутантів. А від часів Явіса і Асміра, коли марсіанським баронам прищемили хвости і змусили породичатися з безпородними армійськими вискочками, там взагалі усе зійшло на пси. Тому і на Марсі, й на Арпікрані ніколи не було порядку. І не буде. Там жоден з урядів не тримався більше трьох років. А в Раді колонії вони безперервно гризуться століттями. Там звіринець, а не Рада. Навіть до бійок доходить, до найсправжнісінької різанини.

1 ... 37 38 39 ... 104
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"