Читати книгу - "Моє життя та праця, Генрі Форд"

Розділ XI. Гроші та товари

Найголовнішою метою промисловості є виробництво. Якщо неухильно мати на увазі цю мету, то питання капіталізації стає обставиною цілком другорядною, що стосується головним чином бухгалтерії. Мої власні фінансові операції завжди були надзвичайно простими. Я із самого початку виходив із того принципу, щоб купувати та продавати лише за готівку. Я постійно мав на руках великі гроші, користувався всіма перевагами обліку й отримував відсотки за своїми банківськими рахунками. Я дивлюся на банк як на установу, в якій безпечно та зручно зберігати гроші. Хвилини, які ми приділяємо конкурентам, збиткові для власної справи. Справжнім джерелом фінансування промислового підприємства є фабрика, а не банк. Цим я не хочу сказати, що підприємець не повинен нічого тямити у фінансах. Але все ж краще, щоб він петрав у них занадто мало, ніж занадто багато, адже якщо він занадто добре розуміється на фінансових питаннях, то може легко піддатися спокусливій думці, ніби позичати гроші краще, ніж їх заробляти, і не встигне озирнутися, як йому доведеться позичати ще більшу суму грошей, щоб компенсувати колишнє, і замість того, щоб бути солідним бізнесменом, перетво­рюється на жонглера банкнотами, який постійно ору­дує в повітрі цілим роєм грошових знаків і векселів.

Якщо він досвідчений жонглер, то може витримати цей спосіб життя якийсь час, але колись він неминуче схибить і тоді весь чудовий рій звалиться на нього. Виробництво не можна змішувати зі спекуляцією. Але занадто багато підприємців тяжіють до того, щоб пуститися в банківські операції, і занадто багато банкірів утручаються в діяльність підприємств. Справжнє значення підприємницької та банківської справ занадто часто завуальовується на шкоду обох. Капітал має текти з фабрики, а не з банку.

Я усвідомив, що фабрика має повну можливість задовольняти всі вимоги такого штибу; в одному випадку навіть коли у компанії виявився серйозний недолік готівки, фабрика на вимогу надала навіть більшу суму, ніж міг би нам позичити будь-який банк країни.

По суті, ми зіштовхувалися з банками лише негативним чином. Кілька років тому спростували твер­дження, ніби «Форд Мотор Компані» належить «Стандарт Ойл Компані». Заради зручності ми одночасно опублікували заяву, що не пов’язані з жодним іншим концерном, а також навіть не думали закладати наші автомобілі. Торік циркулювала чутка, що ми вирушили на полювання за грошима на Волл-стрит. Я визнав, що не варто навіть спро­­стовувати це. Спростовувати всі чутки забирає занадто багато часу. Ми вважали за краще показати, що не потребуємо грошей. З того часу я більше не чув, що нас фінан­сують.

Ми не проти того, щоб позичати гроші, ми також і не проти банкірів. Ми лише проти спроби замінити кредитом роботу. Ми проти будь-якого банкіра, який зиркає на підприємця як на предмет експлуатації. Важливо лише гроші, позики та капіталізацію тримати у внутрішньо певних межах, а для того, щоб досягти цього, необхідно точно обмізкувати, на що потрібні гроші та яким чином їх удасться виплатити. Гроші — не що інше, як знаряддя виробництва. Вони лише частина фабрики. Без різниці, чи позичити в скрутному становищі 100 тисяч верстатів, чи 100 тисяч доларів. Плюс у вигляді верстатів настільки ж мало здатний виправити становище, як і плюс у вигляді грошей. Лише плюс мозку, розважливості й обачної мужності здатні на це.

Підприємство, яке неправильно користується своїми власними засобами, погано користується й позиками. Ви­правити зловживання — ось що головне. Якщо це зробити, підприємство знову буде приносити гроші, точно так само, як вилікуване людське тіло виробляє достатню кіль­кість здорової крові.

Позичання грошей легко перетворюється в можли­вість не запоглядати у вічі збиткам. Чужі гроші часто під­тримують лінивство. Багато підприємців занадто ледачі для того, щоб підв’язати собі робочий фартух і ретельно переглянути, де криється збиток, або ж занадто пихаті, щоб зізнатися, що щось із початого ними не вдалося. Однак закони праці подібні до законів сили тяжіння, хто їм противиться, змушений випробувати на собі їхню могутність.

Позичити гроші для заснування справи зовсім інше, ніж позичати для того, щоб виправити кепське ведення бізнесу та марнотратство. Гроші для цього не годяться — з тієї простої причини, що гроші нічому зарадити не можуть. Марнотратство виправляється лише ощадливістю, а погане ведення справ — здоровим глуздом. Гроші для цього не потрібні. Гроші в таких обставинах навіть завада. Кожен підприємець дякував своїй долі за лещата, які показали йому, що його найкращий капітал — голова, а не банківський кредит. Той, хто позичає в таких умовах гроші, схожий на п’яницю, який робить другий ковток, аби посилити дію першого. Він аж ніяк не досягає цим мети, а лише ще більше примножує небезпеку. Латання дір у бізнесі в сто разів вигідніше, ніж будь-якій позичений капітал під 7%.

Саме внутрішні недуги підприємства заслуговують най­більш дбайливої уваги. «Бізнес» у сенсі товарообміну з людьми полягає здебільшого в задоволенні їхніх потреб. Якщо робити те, що потребує більшість люду, і продавати за низькою ціною, то будеш при ділі доти, доки справи можливо робити взагалі. Люди купують те, що їм корис­не — це так само слушно, як і те, що вони п’ють воду.

Але виробництво згаданих предметів вимагає безперервної пильності. Машини зношуються і повинні оновлюватися. Робітники чваняться, стають ледачими та недбалими. Добре організоване підприємство є поєднанням машин і робітників. Для виробництва предметів споживання люди, як і машини, мають за нагоди оновлюватися та замінюватися новими. Водночас саме люди, що стоять на висоті, вимагають освіження, якщо навіть вони самі помічають це в останню чергу. Якщо підприємство по­трапило в скрутне становище через погане керівництво, захворіло через нестачу нагляду, розвалилося через управління в зручному лакованому кріслі, немов намічені плани якийсь час мають відбуватися самі собою — одним словом, якщо виробництво стало простою частиною прибутків, на яку живуть, замість того щоб бути великим живим організмом, для якого треба працювати, це означає, що буря готова вибухнути. Одного чудового дня настає пробудження і доводиться розгортати ін­тенсивнішу, ніж будь-коли, діяльність — і вдовольнятися мізерними прибутками. Грошей катма, але ж можна дещо позичити. Немає нічого легшого. Люди буквально примушують до цього. Це найвитонченіша спокуса, яка чигає на молодого бізнесмена. Але позикою лише збільшують збит­ки. Вона підтримує хворобу. І чи підвищують позичені гроші кмітливість конкретної особи? Зазвичай ні. Позичати за таких умов означає обтяжувати заставними власність, що втрачає цінність.

Єдиний момент, коли підприємець може позичити гро­ші з певною упевненістю, це коли він