Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

«Вітаємо! Ви перемогли! Нагорода — 480 пунктів досвіду. 16 срібних кредитів. 5 пов'язок. Отримано 3 срібних жетони фракції «Злидні». Прогрес завдання «Колекціонер» 4/10»

Я ще читав перелік луту з убитих бандитів, коли почув позаду характерне дзижчання сервоприводів. Мозок ще не усвідомив до кінця, що це може бути, а тіло, не розгинаючись, уже робило перекид уперед, йдучи з умовної лінії вогню, потім перекотилося ліворуч, підірвалося на ноги і рвонуло щосили вперед, подалі від смертельної небезпеки.

Те покоління землян, що зустріло інтервентів і спробувало чинити опір, давно вже злилося атомами та молекулами з улюбленою планетою. Якщо й залишалися десь у живих одиниці, то доживали залишки років, у тузі за колишньою величчю. Але спадок нащадкам таки залишили — панічний, всепоглинаючий жах перед інопланетянами та їхніми бойовими машинами. А зокрема — усюдисущими дронами повітряної розвідки та вогневої підтримки.

Ці юркі, маневрені, розміром з ворону, роботи, контрольовані Іскіном зорельота або штурмового модуля, та озброєні легким бластером, вільно проникали навіть у каналізаційні комунікації чи вентиляційні шахти, через що завжди нападали раптово, з тилу.

Їхня участь у бойових діях обійшлася землянам в десятки та сотні тисяч життів. І дуже швидко ледь чутне дзижчання, що нагадує політ джмеля або хруща, привчило людей миттєво шукати укриття. І цей кривавий досвід, ті хто вижили, насамперед передали дітям.

Озброєний бластером, я, при долі везіння, в принципі міг впоратися з дроном. Але для цього треба його спершу побачити. А ще — приборкати інстинкти, що змушують мчати стрімголов до найближчого укриття, а саме — до повороту коридору. Де я зможу зупинитися та в безпеці обміркувати подальші дії.

Пощастило, що дзижчання я почув здалеку. Тобто, швидше за все, дрон ще навіть у підвал не залетів.

Завернув за ріг. Притулився до стіни, відновлюючи подих, потім сів і обережно визирнув.

Дрон висів над трупами бандитів, наче роздивлявся. Втім, цілком можливо, що робот лише виконував протокол і передавав цікаву картинку на екрани, за якими стежили ті, хто його послав.

Звичайні людські розбірки Хантерів не надто цікавлять, для цього в кожному районі існує місцева поліція — дружинники, на кшталт «Злиднів». Значить, дрон прислали на пошуки зниклого сержанта Ха-Ксін.

Мабуть, учора, коли я відкрив ключем посадковий модуль, його активність запеленгували, а що покійник і після цього не повернувся і не вийшов на зв'язок, в штабі занепокоїлися і відправили розвідника. Дрон, природно, знайшов на даху флаєр, не виявив слідів власника і продовжив пошуки по периметру... А наша перестрілка додатково привернула його увагу. Чорт… Тепер ця залізяка пролетить уздовж підвалу і натрапить на останки сержанта. І... максимум, за годину, тут буде не протовпиться від бойових андроїдів. А карателі Хантерів завжди діють однаково. Оточення району, прочісування території та… тотальне знищення всіх хто опиниться в кільці. А якщо й візьмуть заручників, то ті пошкодують, що не померли одразу.

Значить, дрон не повинен нічого знайти.

Гарна постановка задачі. Правильна. Знати б ще як її виконати. Стріляти у робота не варіант. Точніше, крайній захід. Тому що з одного пострілу я навряд чи його зіб'ю, і він встигне відправити запис бою господарям. А це вирок. Навіть якщо забути про загиблого сержанта, знищення дрона — бунт, і реакція інопланетян буде відповідною. Тобто все та ж каральна експедиція.

Ммм ... Думай, голова, капелюх тобі куплю.

Дрон, розмірено дзижчачи, зробив пару кіл над покійниками і неквапом попрямував у мій бік, тримаючись під стелею.

Швидше думай!

Нічого путнього в голову не лізло, і я, щоб витримати інтервал, став задкувати у глибину підвалу. Не довго… Зробивши з десяток кроків, ледве стримав зойк від пронизливого болю в литці лівої ноги. Глянув униз — щур. Підкрався ззаду і вчепився зубами. На щастя, звичайний, сірий, низькорівневий. Був би пацюк — той одним укусом видер би шмат м’яса.

Навіть не дістаючи моргенштерн, упокоїв щура ножем. І тут мене осяяло! Ворог мого ворога… Коротше, треба нацькувати на дрон короля щурів. Як? Доведеться побігати… Натомість це реальний шанс. Особливо з огляду на те, що завдяки мені рівень монстрів підріс. Ось нехай і перевірять, хто з них крутіший.

Зирнув за ріг: робот уже подолав майже половину шляху і незабаром буде тут. А з цього місця до останків сержанта метрів п'ятнадцять та ще один поворот. Тобто у мене від сили дві хвилини. Добігти до замкнених дверей на іншу частину підвалу, відкрити їх, привернути увагу короля і привести до дрона. Бажано, одразу після того, як камера встигне зафіксувати погризені щурами рештки інопланетянина. Щоб у тих, хто сидить за моніторами, навіть тіні сумніву в причині загибелі сержанта не залишилося. А самому при цьому не засвітитися.

Складно? А ніхто не обіцяв, що буде легко.

Зриваюся з місця і біжу, як ніколи в житті. Шкода, час засікати нема кому, цілком міг рекорд встановити. У спринті з перешкодами… Копняками відкидаю щурів, що кидаються на мене з усіх боків. Поки що тільки одній вдалося вчепитися в штанину. Тягну за собою. Зупинитись і прибити немає часу.

Двері... Відчиняються на мене, ногою не вибити. Зупиняюся, втрачаю дорогоцінні секунди на метушню із запорами. До щура, що рве штанину, приєднується ще парочка. Тільки ті вже хапають за ноги. Боляче, сука… Терплю…