Читати книгу - "Спалення любові до тла , НМ"

Коли плита остаточно розкололася, перед ними з'явилася велика арка, яка вела в темну порожнечу, що приховувала невідоме. Ліс, наче живий, відступив назад, залишаючи перед ними лише тінь. Вони стояли на порозі того, що могло бути останнім кроком їхнього шляху.

Професор озирнувся на них, його обличчя було серйозним, але очі виражали надію, що їхні дії приведуть до бажаного результату.

— Це лише початок, — сказав він тихо, дивлячись на темний тунель. — Те, що ми знаходимо всередині, може змінити все.

Наталія, відчуваючи, як її серце прискорюється, стиснула руку Егора ще сильніше. Її пальці були холодні, але в той же час вона відчувала, як напруга між ними зростає. Вона не знала, чи готова вона до того, що чекає далі, але одне було зрозуміло — повертатися назад уже не можна.

— Готова? — прошепотів Егор.

Вона глибоко вдихнула і відповіла лише коротким кивком. Вона не могла сказати більше. Мовчання між ними стало єдиною мовою, якою вони спілкувалися в цей момент. Вона відчувала, як їхні шляхи знову переплітаються, і хоча вона була змучена від всього, що пережила, вона не могла дозволити собі сумніви.

Професор перший ступив у тунель, його голос звучав все тихіше, але важливо:

— Нам потрібно рухатися швидко. Якщо ми будемо тягнути, прокляття може повернутися.

Вони всі слідували за ним, і як тільки вони вступили в темряву, тунель знову став наповнюватися незрозумілими енергетичними хвилями, що впливали на їхні думки. Повітря стало важким, і кожен крок, здається, відгукувався відлунням у безмежній тиші. Шлях був вузьким і небезпечним, але з кожним кроком перед ними все більше відкривалася нова реальність — місце, яке вони ніколи не могли б уявити.

Тунель розгалужувався, і незабаром вони опинилися в просторій кімнаті, де відлуння кожного їхнього руху наче ставало частиною цього нового світу. Кам'яні стіни покривалися старовинними малюнками та написами, що були знайомими і водночас дивними.

— Це тут... — прошепотів професор, підходячи до центральної стіни. — Це місце, де можна змінити реальність. Але будьте обережні, кожен ваш рух може призвести до непередбачуваних наслідків.

Егор і Наталія обмінялися поглядами. Вони не могли зрозуміти, як це працює, але відчували, що їм слід діяти разом.

— Що ми повинні зробити? — запитала Наталія, її голос був тихим, але рішучим.

Професор схилився над одним із малюнків на стіні і доторкнувся до нього, викликаючи на ньому м'яке світло. Малюнок почав рухатися, ніби живий, і перед ними з'явився образ, який змінювався з кожним моментом — то це були стародавні символи, то образи людей, яких вони знали, але всі вони виглядали як фігури, що потрапили в цю нескінченну петлю.

— Це портал, — пояснив професор. — Через нього ми можемо змінити долю. Але потрібно бути дуже обережними. Ось тут ми можемо спробувати змінити наші рішення і виправити все, що було зроблено не так.

Всі троє стояли перед порталом, кожен по-своєму розмірковуючи, чи готові вони зробити крок у невідомість. Тінь, що оточувала їх, ставала все темнішою, і разом з цим зростала відчутна тривога.

Наталія підняла голову, її очі запитували професора, чи дійсно це була їхня єдина можливість. Усі їхні переживання, всі помилки, усі страждання — все це стало тягарем, який вони повинні були скинути. Чи була вона готова змінити своє минуле?

Наталія повільно ступила вперед, взявшись за руку Егора. Вони обидва розуміли, що їхній вибір зараз може змінити все — не тільки їхні долі, а й майбутнє всього світу.

— Ми не можемо залишити все як є, — сказала вона тихо. — Тому йдемо разом.

Егор стиснув її руку і знизив голову, готуючись до того, що чекає на них. Він був готовий до будь-яких випробувань, якщо вони приведуть їх до світла.

Професор, бачачи їхню рішучість, теж зробив крок до порталу.

— Тоді вперед, — сказав він, і разом вони зникли в темряві, намагаючись змінити свою долю.

Це був їхній шанс. Але чи зможуть вони здолати всі труднощі, які ще чекають попереду?