BooksUkraine.com » Фантастика » Який чудесний світ новий! 📚 - Українською

Читати книгу - "Який чудесний світ новий!"

160
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Який чудесний світ новий!" автора Олдос Хакслі. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 66
Перейти на сторінку:
до вельми важливої персони. Ніхто вже не згадував про алкоголь у його заміннику крові, ніхто не глузував з його зовнішності. Генрі Фостер аж зі шкури пнувся, щоб бути з ним приятелем; Беніто Гувер подарував йому шість пакетів жуйки зі статевими гормонами; помічник визначальника прийшов і почав мало не принижуватися, вимолюючи запрошення на одну з Бернардових вечірок. А якщо вже казати про жіноцтво, то Бернардові досить було лише натякнути на можливість запрошення, і він міг легко отримати кого б тільки забажав.

— Бернард запропонував мені зустрітися з Дикуном наступної середи, – переможно повідомила Фанні.

— Я дуже тішуся, – зраділа Леніна. – Тепер ти мусиш визнати, що помилялася стосовно Бернарда. Скажи, хіба ж він не солоденький?

Фанні кивнула.

— Мушу таки сказати, – додала вона, – що була доволі приємно здивована.

Головний пляшкувальник, директор визначень, троє асистентів запліднювальників, професор чуттєвок з коледжу емоційної інженерії, декан вестмінстерської громадської співальні, інспектор бокановскіфікації – цей список знаменитих Бернардових гостей був нескінченний.

— А я минулого тижня мав шістьох дівчат, – довірився він Гельмгольц Ватсонові. – Одну в понеділок, двох у вівторок, ще двох у п’ятницю й одну в суботу. Якби я мав більше часу або бажання, то їх там ще було з десяток, яких тільки варто було поманити пальцем...

Гельмгольц так понуро й несхвально вислухав ці його вихваляння, що Бернард відчув образу.

— Ти мені заздриш, – кинув він.

Гельмгольц похитав головою.

— Мені просто сумно, ось і все, – відповів він.

Бернард роздратовано вийшов геть. Ніколи більше, пообіцяв він сам собі, ніколи більше не розмовлятиму з тим Гельм-гольцом.

Минали дні. Успіх, немов шампанське, вдарив Бернардові в голову і цілковито примирив його (як і мав би, звісно, діяти будь-який п’янкий напій) зі світом, який досі його аж ніяк не задовольняв. Оскільки його тепер було визнано важливою особою, він зовсім не заперечував проти такого порядку речей. Але, примирившися з ним завдяки своєму успіху, він усе ж таки відмовлявся позбавляти себе такого привілею, як критика цього порядку речей. Адже сам факт цієї критики підносив його у власних очах, робив ще значущішим. Крім того, він щиро вірив у те, що існує достатньо підстав для критики. (Та водночас йому не менш щиро подобалося бути успішним і мати змогу оволодівати всіма найбажанішими дівчатами.) Перед тими, хто тепер заради Дикуна домагався його уваги, Бернард виставляв напоказ свою в’їдливу неортодоксальність. Його ввічливо вислуховували. Але коли він відвертався, люди похитували головами.

— Цей молодик погано закінчить, – казали вони, пророкуючи його крах, до якого й самі мали невдовзі намір докластися. – Він не знайде якогось іншого Дикуна, що вдруге його порятує, – додавали вони.

Ну, але тим часом існував цей перший Дикун; отож вони були люб’язні. Бернард відчував свою велич... був Грандіозним та одночасно легким і невагомим, легшим за повітря.

— Легшим за повітря, – мовив Бернард, показуючи вгору.

Немов якась небесна перлина, високо-високо над ними зринула життєрадісно в небі, осяяному сонячним світлом, повітряна кулька Департаменту прогнозу погоди.

— «...згаданому Дикуну, – йшлося в інструкціях для Бернарда, – слід показати цівілізоване життя в усіх його аспектах».

Власне тепер йому показували це життя з висоти пташиного польоту, а саме з платформи вежі Чаринґ-Т. Ґідами слугували начальник станції і місцевий метеоролог. Але говорив безперестанку Бернард. Сп’янілий від слави, він поводився так, наче був принаймні Світовим контролером. Легшим за повітря.

У небі з’явилася й зайшла на посадку бомбейська «Зелена ракета». З неї висадилися пасажири. З восьми ілюмінаторів визирало восьмеро ідентичних дравідських близнюків-стюардів у хакі.

— Дванадцять тисяч п’ятдесят кілометрів за годину, – захоплено повідомив начальник станції. – Що ви на це скажете, пане Дикуне?

Джон подумав, що це доволі непогано.

— Хоч Арієль, – мовив він, – міг за сорок хвилин оперезати цілу землю[13].

«Дикуна, – написав Бернард у своєму звіті Мустафі Монду, – на диво мало захоплюють і вражають цивілізаційні винаходи. Частково це, безсумнівно, пояснюється тим фактом, що він уже чув про це від жінки на ім’я Лінда, своєї м...»

(Мустафа Монд насупив брови. «Невже цей дурень думає, що мені стане погано, якщо я побачу це слово повністю?»)

«А частково його зацікавленістю так званою «душею», як він її називає, яку наполегливо вважає сутністю, незалежною від фізичного середовища, тоді як я намагався підкреслити йому...»

Контролер пропустив кілька наступних речень і вже було намірився перегорнути сторінку в пошуках цікавіших і конкретніших деталей, коли йому на очі трапилася низка доволі небуденних фраз, «...хоч мушу визнати, – прочитав він, – що я погоджуюся з Дикуном у тому, що наша цивілізована інфантильність занадто поверхова або, як він висловився, дешева; тож я волів би скористатися цією нагодою, щоб привернути увагу вашої фордичності...»

Мустафа Монд, що почав уже було сердитися, раптово розвеселився. Сама думка про те, що ця істота почала так пихато повчати його – його – стосовно суспільного ладу, була направду аж занадто гротескною. Мабуть, цей молодик просто втратив залишки глузду. «Мушу його провчити», – подумав Мустафа; а тоді відкинув назад голову й залився сміхом. Утім він зробить це не відразу, не тієї ж миті.

Це була невеличка фабрика, що продукувала освітлення для гелікоптерів, філія корпорації електрообладнання. Їх зустріли на самому даху (адже цей рекомендаційний лист від Контролера справляв на всіх магічне враження) головний технолог і менеджер людського фактора.

— Кожен процес, – пояснив менеджер людського фактора, – в міру можливостей здійснює єдина група Бокановського.

І дійсно, вісімдесят три майже безносі короткоголові дельти займалися холодним пресуванням. П’ятдесятьма шістьома машинами з чотирма шпинделями маніпулювало п’ятдесят шість орлоподібних рудуватих гамм. Сто сім зумовлених до спекотних умов праці епсилонів-сенеґальців трудилося в ливарні. Тридцять три жіночки-дельти, довгоголові, руденькі, з вузенькими тазами і зростом в один метр шістдесят дев’ять сантиметрів (плюс-мінус 20 міліметрів), нарізали ґвинти. У монтажній кімнаті дві групи гамма-плюсових карликів складали докупи генератори. Два ряди низеньких столів були розташовані один навпроти одного; поміж ними поволі рухався конвеєр з набором окремих деталей; сорок сім білявих голів з одного боку і сорок сім русявих – з другого. Сорок сім кирпатих носів супроти сорока семи гачкуватих; сорок сім скошених підборідь – супроти сорока семи випнутих. Зібрані механізми інспектували вісімнадцятеро ідентичних дівчат з кучерявим каштановим волоссям у зеленій гаммівській уніформі, тоді їх складали в ящики тридцять чотири коротконогі дельта-мінусові чоловіки-лівші, а у вантажівки їх ладували

1 ... 38 39 40 ... 66
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Який чудесний світ новий!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Який чудесний світ новий!"