Читати книгу - "Поеми - т. 4, Франко І. Я."

славної повісті п[ід] з[аголовком] «Глибокоумний шляхтич Дон-Кіхот з Ламанчі». Ся повість мала нечуваний досі успіх; перше видання розійшлося протягом 4 тижнів, а ще того самого року вийшли дальші чотири видання. В тім самім році почали також появлятися її переклади на інші мови, особливо у Франції, коли французький посол у Мадріді, прочитавши її по-іспанськи, написав про неї до Парижа з незвичайними похвалами. Відомість, яку подають деякі біографи, буцімто повість зразу не йшла, і Сервантес, бажаючи зацікавити нею публіку, випустив безіменну брошуру, вимірену ніби проти неї п[ід] з[аголовком] «El Buscapio» (бомба), в якій підпустив увагу, що се сатира, вимірена на високопоставлені особи, по новішим дослідам оказалася пізнішою видумкою. Розуміється, що власне задля великої популярності книжки не обійшлося без докорів, а навіть доносів на автора, якого матеріальне положення до смерті не перестало бути незавидним. Від р. 1603 він жив у Вальядоліді, не друкував нічого цілих 8 літ по появі першої часті «Дон-Кіхота» і тільки в р. 1614, коли якийсь недотепний писака видав безіменно її другу часть, Сервантес написав свою другу часть «Дон-Кіхота» і видав її 1615 р. Немов бажаючи реабілітувати славу лицарської повісті, яку так безпощадно та дотепно осмішив у своїм «Дон-Кіхоті», він у остатнім році свойого життя написав і сам простору лицарську повість п[ід] з[аголовком] «Терпіння Персілеса й Сігізмунди». Він умер 23 цвітня 1616 р., того самого дня, коли в Англії вмер великий драматичний поет Уільям Шекспір; кілька день перед смертю він приняв чернечу рясу.

«Дон-Кіхот» Сервантеса - се перша повість у новішім значенні того слова і один із найславніших та найпопулярніших творів людського духу. Сатира на романтичні та далекі від дійсного життя лицарські повісті, якими кілька сот літ зачитувалася вся Європа, поглиблюється і розширяється тут ступнево в величний малюнок боротьби між благородними поривами чуття та твердою дійсністю, між поезією й прозою життя. Тому «Дон-Кіхот» має безсмертну вартість в історії духовного розвою всеї людськості і по заслузі зробився улюбленою книжкою для всіх освічених людей. Про його популярність може свідчити хоч би те, що від 1604 до 1857 р. сю книгу видавано в Іспанії не менше як 400 разів, що перекладено її на мови англійську 200 разів, французьку 168 разів, італьянську 96, португальську 80, німецьку 70, шведську 13, польську 8, датську 6, російську 2 рази і на латинську 1 раз. Повного українсько-руського перекладу «Дон-Кіхота» досі ще не маємо, та й, мабуть, не швидко діждемося.

Те, що подаю тут читачам,- се свобідна переробка головної основи першої часті та закінчення другої часті повісті, переробка з прози на вірші, уложені на взірець іспанських народних романс. Ся моя переробка появилася перший раз у часописі для дітей «Дзвінок» 1891 р. і окремою відбиткою з невеличким числом ілюстрацій, а другим, доповненим і поправленим, виданням у р. 1899, оба рази накладом Руського товариства педагогічного у Львові. Отсе третє видання являється з передмовою трохи переробленою, з тими самими ілюстраціями, з численними поправками в тексті, але без ніяких доповнень, накладом Укр[аїнсько]-рус[ької] видавничої спілки у Львові.

 

Писано дня 22 мая 1913 р.

 

Іван Франко

 

ПРОЛОГ

 

 

Іспанія! Іспанія!

Мов у казочнім сні,

Той земний рай, чудовий край

Ввижається мені.

 

Яркеє сонце сипле жар

Тепла і красоти,

Зима на горах там сидить,

Не сміє вниз зійти.

 

Вічнозеленії ліси

Розкішно шепчуть, знай,

І ріки срібнії шумлять

І поять спраглий край.

 

Один лиш серед блисків тих

І гір, лісів і рік,

Посеред раю земного

Бідує чоловік.

 

Хоч не зверху, то в серці ще

Він носить, в голові

Тиранства і пониження

Кайдани вікові.

 

Тепер він звільна двигаєсь

На новий світлий шлях,

Та давні рани ще болять,

Не вигас давній жах.

 

Іспанія! Іспанія!

При слові тім у нас

Не нинішній явиться край

І не вчорашній час.

 

А та величная доба,

Коли півмісяць впав,

Скінчилась вікова борба,

Іспанець паном став;

 

Коли в одно сполучений

Народ народом вчувсь,

І з запалом побідника

До діл, наук метнувсь;

 

Коли то Хрістоваль Колон

Іспанські кораблі

В щасливую годину вів

До нової землі;

 

Коли з Італії прийшло

Відродження наук,

І з ним до лету й творчості

Відро́дивсь людський дух;

 

Коли лицарство не було

Суспільним тягаром,

Владало з рівним хистом ще

І шпадою й пером;

 

Коли й мужик іспанський ще,

Немов удільний князь,

На батьківській землі сидів

І чув з народом зв’язь;

 

Коли ще ум його живий

У морок не зблудив,

І Санчо Панса бік о бік

Із Педром Креспом жив, 7

 

Латинська книга сумирно

З арабською жила,

І пісня милозвучная

По краю всім плила.

 

В той час турнірів, і пригод,

І романтичних трель

Родивсь і жив в Іспанії

Сервантес Мігуель.

 

Убогий хоч шляхетський рід

Привів його на світ;

Немного радощів в житті

Зазнав він - много бід.

 

Наука, школа і пісень

Солодких вчасний дар -

І тут же служби панської

Невитерпний тягар…

 

Тягар той на вояцький стан

Він швидко проміняв,

Австрійський славний дон Жуан

Йому сей шлях вказав.

 

Як при Лепанті став з хрестом

Півмісяць на дуель,

То славно бився в бою тім

Сервантес Мігуель.

 

Хоч хорий - станув у рядах

І не подався взад;

Хоч ліву руку стратив сам,

Та ціло вийшов брат.

 

Каліка-вояк, він вертав

У рідний край назад,

Та на судно його напав

Із Туніса пірат.

 

П’ять літ в тяжкій неволі був,

В кайданах протомивсь,

Та хоч грозила смерть не раз,

З поганцем не