Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Вирішила сама розшукати свого призначеного і перевірити свої здогадки. Тягнуло мене саме в ту хатину, де ми розлучилися востаннє. Я перемістилася на поріг, озирнулася кілька разів на всі боки і без стуку відчинила двері. Вони відкрилися з моторошним скрипом, тож не помітити моєї появи Дженард не зміг би. Гнітюча тиша підтвердила, що всередині пусто. Вузька кушетка в кутку, кривий стіл під вікном, подібність каміна навпроти вікна. Обстановка жахлива, але, що дивно, по кутах немає пилу, підлога чиста, ні сліду від павутиння. Схоже, цей будинок часто хтось відвідує.

Я підійшла до віконця, але не для того, щоб подивитися, який з нього відкривається вигляд. Мою увагу привернув аркуш паперу, прикріплений над рамою. На ньому кілька стовпчиків із незнайомими символами. У першому закреслено шість рядків. Він щось відзначає тут. Тільки що? Мені варто показати це Еліму, він напевно більше зрозуміє, ніж я. Перемістила в свою руку телефон, сфотографувала та швидко сховала. Дзвінкий шурхіт змусив мене обернутися.

- Щось загубила? – від голосу Дженарда тілом пробігли мурашки. На мить здалося, що хатина зменшилася у розмірі після його появи. Величезна скеля з м'язів не вписується в розміри цього скромного житла.

- Я тебе шукала, - дивлюсь прямо в сіро-зелені очі, високо задираючи підборіддя.

- Прийшла закінчити розпочате? – у бороді сховалась усмішка.

Все-таки страшний він тип. Поскублене злегка хвилясте волосся надає злісності фігурі ведмедя. Погляд пронизує наскрізь, в очах поблискує сталь, ніби в них відбивається меч, що грає на сонці. Я зволікаю, не знаючи, як підступитися до його холодного нутра.

- Тобі сподобалося зі мною трахатися, тому ти прийшла ще раз? – чую грубий шепіт над вухом.

Він перемістився за мою спину, традиційно поклавши свої величезні долоні на мою талію. Якщо він захоче, зможе стиснути мене лише двома пальцями, я навіть скрикнути не встигну. Мої ступні відірвалися від підлоги, і я вже знаю, що буде далі. Але цього разу він розвернув мене, дивиться у вічі зверху вниз, вивчає обличчя, я відповідаю йому зухвалим поглядом. Він облизує губи, ковтає, дихання частішає. Намагається подолати бажання, свій потяг до мене, але внутрішній звір пересилює.

Дженард поставив мене на ноги і трохи підштовхнув назад. Але йти більше нікуди, я вже біля обшарпаної стіни.

- Не такий вже й гарний секс із тобою, щоб я приходила заради цього, - дивлюся в яскраві очі, які горять хтивістю. Я колю його між ребер, змушуючи оголитися переді мною, але не фізично, скоріше душевно.

- Якщо ти не забереш свої слова назад, я трахну тебе ще раз і робитиму це доти, поки ти не визнаєш, що тобі зі мною сподобалося, - пристрасний шепіт лоскоче мої нерви. У низ живота зрадливо збігає самовладання.

- Я не заберу свої слова, - відповідаю рішуче, а в самої мурашки по шкірі.

Він смикнув мене на себе, розвернув спиною. Його жорстка хватка віддалася болем у зап'ястях, але я цього майже не помітила. Відчула лише те, як обличчя торкнулося колючої стіни хатини. Одяг з тіла був нещадно зірваний. А розлючений звір розсунув мої сідниці і різко увійшов ззаду. Тіло завило, але не від болю, а від бажання, від владного пориву дикого вовка. Він заповнив мене всю, і я здавлено скрикнула. Випнула попку назад, без слів благаючи його продовжити. Він відповів ще одним ривком. Жадібним, хтивим, нестримним.

Наодинці з собою я готова визнати, що він найкращий, з ким мені доводилося бути, але я промовчу. Не зараз. Мені дуже добре, а його самолюбство і без того тішать мої яскраві крики.

Тим часом очерет із обшарпаної стіни дряпає мою шкіру в такт різким рухам. За спиною грубе гарчання, з його губ злітають вимогливі фрази.

- Визнай, що тобі зі мною добре.

Він жорстко довбає мене, заповнюючи до останнього міліметра, я здригаюся, відчуваючи, як насувається потужна вибухоподібна хвиля. Між стегон пече, але зупиняти цього не хочеться.

- Ні, - грубо відповідаю йому на вимогу, додаю образливі для будь-якого чоловіка слова: - Ти кепсько трахаєшся. І член твій не вражає.

Він сильніше притискає мене до стіні, його лють уже вп'ялася в мою шкіру. Рухи стали ще різкішими. З моїх губ мимоволі злітають стогони, здається, що від них деренчить вся хатина.

- Ти прокололася, дівчинко. У мене член охеренний. Я чув це від кожної повії, яку трахав.

- Тобі тільки з повіями трахатись, ублюдок, - видавлюю крізь стогін, не знаючи, розбере він мою відповідь у шумі ляпанців чи ні.

- Я цим і займаюся, сучко, - гарчить по-вовчому, що збуджує мене ще сильніше. – Ти моя сучка.

Знову шум ляпасів, скрип дощок на підлозі під його ногами. Я зависла у повітрі, він тягне мої сідниці назад, жорстко відштовхує і знову притягує до себе. Між сідницями палає вогонь, я на грані. Його влада наді мною змушує кров закипати. Мені вже неважливо, як він мене назве, не має значення, які лайки злетять з його вуст, якщо вони слідують за словом «моя».

На фініші він завив від насолоди, а моє тіло попливло в нірвану. Тремтіння обдало все єство, і я б звалилася на підлогу, якби чоловічі руки не притримали мене. Ми вдвох опинилися на кволій кушетці. Моя голова на його плечі, я обіймаю його сильне тіло, він погладжує мою спину.

- Не відкривай рота, будь ласка, мовчи, - необдумано вимовляю свої думки. - Ти все псуєш, як тільки починаєш говорити.