Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

Мабуть, він прочитав мої думки, бо привів мене до парку на саму затишну лавочку. І тільки-но ми на неї опустилися, присунувся максимально близько, притягнув мене за талію до себе. Я відхилила голову, але цього разу більше роблено, ніж розгнівано. Він не розгубився, поклав долоню на мою потилицю і притяг до себе. У цьому жесті було щось із сенсом "тепер не відвертишся", але я і не збиралася.

Рокс торкнувся мого зімкнутого рота, почергово обхопив кожну губу, м'яко доторкнувся до них язиком. Його руки лягли мені на талію, і в цей момент вони здалися мені невагомими та дуже ніжними. Від приємних відчуттів я нахилилася вперед, поклала руки йому на плечі, відкрила рота, підставила його для глибокого поцілунку. Він вловив мою реакцію і проник язиком всередину. Ніжні ігри вздовж ряду зубів здалися мені приємними, лоскочучими, хвилюючими. Тіло відгукнулося і почало злегка тремтіти. Несвідомо я ще ближче припала до свого хлопця, буквально схопилася за його комір. Кінчики наших язиків стикалися, ніжно пестячи один одного. Періодично Рокс повертався до моїх губ, м'яко обхоплюючи їх своїми, злегка стискаючи, і знову пестив край язика, граючи з ним все сміливіше і сміливіше. Потім він глибше протиснувся до мого рота.

І тут мене накрило розчарування ... Взагалі не зрозуміла, чому люди стільки уваги приділяють глибоким поцілункам, якщо це не так вже приємно... Звичайно, я відчула поколювання внизу живота, погладжування в області попереку додали відчуттів, але слизький язик у мене в роті занадто схожий на слимака. Якоїсь миті захотілося різко відвернутися і сплюнути, але я стрималася, щоб не образити Рокса. Трохи відсторонилася, даючи зрозуміти, що мені більше подобаються поцілунки в губи без язика чи з неглибоким проникненням. Він мене зрозумів без слів, тож ми продовжили цілуватися, по черзі обхоплюючи губи один одного, граючи кінчиками язиків.

Через кілька хвилин я вже почала дико тремтіти. Все моє тіло просить продовження ласк, прагне більш тісного контакту і, як мінімум, усамітнення. Трохи соромно стало за те, що я так швидко завелася. Знаю, що Рокс точно вловив мою реакцію, вдоволено посміхається у коротких перервах. Його руки все сміливіше блукають моїм тілом. Я не дозволяю йому лізти під одяг, він гладить зверху. Відчуваю кожен дотик навіть при таких погладжуваннях. Якщо він проведе рукою по моєму голому тілу, я втрачу розум і точно на нього застрибну. Він і сам на взводі, бачу по замутнених очах. Не хоче мене випускати, все кличе до себе у гості.

Так-так, знаю, навіщо. "Фільм подивимося" і "чаю вип'ємо".

- Сьогодні не можу, може, на вихідних? Я відпрошусь у мами на пару годин, гаразд?

- Добре, - посміхнувся, - ти, як солодка карамелька, хочеться знову і знову.

Я посміхаюся, пильно дивлячись в обличчя Рокса.

Ні, ні, не може бути цього… Я не закохалася.

Не могла закохатися у Рокса. Він веселий, але точно не чоловік моєї мрії. Це лише перше захоплення. Нічого серйозного.

Переконую себе, а сама продовжую танути від його дотиків, невпевнено пориваюсь піти, але щоразу зупиняюся, бо він тягне мене на себе і знову цілує.

- Все, вже час... Вже точно треба йти. Інакше матиму проблеми.

Вдома застала Герда та Стефі. Було приємно побачитися з ними. І, здається, тільки вони зрозуміли, чому я повернулася додому з розчервонілими щоками та припухлими губами. Поглядають на мене обоє, посміюються, перешіптуються, сидячи за обіднім столом навпроти мене. Я ховаю обличчя у тарілці, намагаюся не привертати до себе увагу, мовчки їм суп. У голові рій думок, зупинити їх не можу. Найбільше думаю про Рокса, про те, що обіцяла піти до нього у гості у вихідні. Страшно, хвилююче, але водночас дуже хочеться. Герд, схоже, читає все на моєму лиці.

- Ти з кимось зустрічаєшся? - Запитує в присутності мами і Томана. На щастя, тато ще на роботі.

- Так, з однокурсником.

- З таким малим, як ти, чи що? І навіщо тобі такий потрібний? – Томан вставляє свої п'ять копійок.

- Не твоя справа, - огризаюся.

- Лаурі, він має рацію, - Герд його підтримує, - тобі потрібен чоловік солідніший, щоб міг тебе забезпечувати. Навіщо ти розмінюєшся на безглуздих хлопців?

- Герде, йому вісімнадцять, як і мені.

- Я ж кажу, малий зовсім, - підливає Томан. - Завела б собі старшого коханця, дивишся, і батькам допомогла би.

Я подивилася на брата з усією можливою злістю. Це він каже? Сам сидить удома цілими днями, нічерта не робить, навіть по дому не допомагає, а мене вчить жити.

- А не ти казав, що мене таку ніхто не візьме?

- То я про заміжжя говорив, а в коханки може хтось з екзотичними смаками і візьме. Чого стрибаєш у ліжко безкоштовно? Краще б гроші у сім'ю приносила.

- Придурок, - це я ще м'яко висловилася.

- Лаурі, Томан каже грубо, але з його думкою я згоден, - Герд мене приголомшив, - ти вже доросла, треба влаштовувати своє життя.

- Я взагалі-то вчуся. І навіть грошей у батьків не прошу.

- Виходить, ти вже заробляєш? - У питанні звучить багатозначний підтекст.

- Ви що вже зовсім? Хворі чи що? Ні з ким я не сплю за гроші!

- Мила, не лайся. Брати цікавляться твоїм життям, от і все.