Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

- Бачила в інстаграмі, ти була в Лондоні з Деміаном? - почула зі спини голос Лілі і обернулась. З цими подіями про те, що книгу, яку я читаю, написав Деміан,я забула про те, що ще декілька днів тому, проводила час у Лондоні. 

- Так, я була там не тільки з Деміаном, - я не хотіла розвивати цю тему з Лілі, тим паче, я не знала чи спілкується вона ще з Деміаном. 

- Люк там теж був?

- Ні.

- Чого?

- Я не знаю, мене в цю поїздку запросила подруга,- мої відповіді були сухими, бо щось в голосі Лілі, давало мені зрозуміти, що не треба їй усього розповідати. На мою відповідь вона лише хмикнула і відійшла, нарешті зрозумівши, що я не налаштована на розмову. З самого початку, наші стосунки з Лілі не стали хорошими, я б сказала більш нейтральними, і я вже звикла до такої поведінки з її сторони. 

Через деякий час, в книжковий зайшов хлопець, років двадцяти і попросив допомогти йому з вибіром книги. 

- Якого жанру книгу ви шукаєте? - запитала я покупця.

- Моя дівчина дуже любить читати і хочу зробити їй приємне, подарувавши кілька книг,- від сказаних хлопцем слів, я посміхнулась і подумала, що це дуже приємний подарунок, - Я знаю, що вона любить щось таке романтичне і бажано фентезійне, - посміхнувся хлопець, а я підійшла до одного зі стелажів і почала шукати. Коли в моїх руках було декілька книг на вибір, я показала їх покупцю і він став обирати. 

- Супер, я візьму ці дві, мені здається Карла щось про них говорила,- сказав хлопець і ми пішли на касу. 

Коли він розрахувався, я запакувала гарно книги і побажала йому хорошого дня. Хлопець з посмішкою вийшов з магазину і я в черговий раз зрозуміла, що мені подобається моя робота. Це було місце, де я могла відчувати себе потрібною і щасливою, допомагаючи людям знаходити те, що їм цікаво.

Після цього я вирішила навести порядок на полицях у відділі новинок. Люблю, коли книги стоять рівно і виглядають привабливо для покупців. 

Я не помітила, як робочий день закінчився і з хвилини на хвилину повинен був прийти Деміан. Буквально через хвилин, двері відчинились і зайшов Деміан. Він виглядав трохи втомленим, але його посмішка була такою ж теплою, як завжди і раніше я би посміхнулась йому теж, але не знала зараз, як до нього відноситись

- Привіт, Ейло! Готова? - запитав він.

- Так, звичайно, - відповіла я, намагаючись приховати своє хвилювання.

Ми вийшли з книжкового і попрямували до його машини. Сівши в авто, я не могла повністю розслабитися. Вранці я дізналася щось несподіване про Деміана, і тепер ці думки не давали мені спокою. Здавалося, що весь світ змовився проти мене, і я не знала, як поводитися.

- Як пройшов день? - запитав Деміан, намагаючись підтримати розмову.

- Дуже добре, дякую. Було багато клієнтів, і час пролетів непомітно, - відповіла я, намагаючись зосередитися на позитивному.

Деміан включив радіо, і в машині зазвучала спокійна музика. Ми їхали через вечірнє місто, і я намагалася розслабитися, дивлячись на мерехтливі вогні вітрин. Проте мої думки постійно поверталися до того, що я дізналася вранці. Якщо в нього була дівчина про яку він так гарно описував в своїй книгі, то для чого йому я?

- Ейло, ти мене чуєш? - почула я питання Деміана і повернула до нього голову. 

- Чого ти мені не сказав, що в тебе є дівчина? - не витримавши, запитала я.