Читати книгу - "До зустрічі на Гаваях , Ada Pa"

— І ТИ СМІЄШ БРАТИ СЛУХАВКУ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ!? Я НАМАГАЮСЯ ТОБІ ДОДЗВОНИТИСЯ ЩЕ З САМОГО РАНКУ, АЛЕ ТИ ВЕСЬ ЧАС ПОЗА ЗОНОЮ ДОСЯЖНОСТІ.

— І тобі привіт, — сказала я намагаючись звучати якомога невинніше.

— ТИ ПОВИННА ПОЯСНИТИ МЕНІ ВСЕ НЕГАЙНО!

— Добре, давай тільки не так голосно. —  Відповіла намагаючись заспокоїти її.

— І ти смієш мені це говорити, після того, як змусила мене майже до смерті хвилюватися за тебе. Чула, що тебе звільнили. Мені справді дуже шкода, ти повинна була мені повідомити це, і ми змогли б за келихом вина, обговорити твою паршиву минулу роботу.

— Я знаю, мені справді дуже, дуже шкода.

— Якщо тобі так шкода, ми можемо піти сьогодні до твоєї улюбленої кав'ярні і замовити, шматок мого улюбленого малинового торту, як вибачення. — Так я зрозуміла, що найгірше ще попереду.

— Я не можу цього зробити. — Це прозвучало настільки винувато, що непотрібно було жодних пояснень, для того щоб зрозуміти що щось було не так. Спочатку чекала на її питання, але отримавши суцільну тишу у відповідь продовжила. — Я на Гаваях, точніше на острові Мауї. — Сказала так швидко, що це радше звучало, не більш зрозуміліше ніж набір букв, але це не завадило Розі зрозуміти головного.

— ТИ НА ГАВАЯХ? ВІДПОЧИВАЄШ СОБІ НА ОСТРОВІ І НАВІТЬ НЕ ЗАПРОПОНУВАЛА СВОЇЙ НАЙКРАЩІЙ ПОДРУЗІ, МАЙЖЕ КРОВНІЙ СЕСТРІ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ТЕБЕ?

— Це було спонтанне рішення, я просто хотіла відпочити від всього цього.

— Ти не уявляєш наскільки я б хотіла відпочити від цього офісу, де босу явно шкода грошей хоч би на один кондиціонер. Я тут відчуваю себе неначе в морозилці коли надворі холодно, і так неначе мене поставили на середнє прожарювання, коли термометр на подвір'ї показує 30. В мене реально немає часу на відпочинок з тією кількістю завдань, якою він не шкодує нас завалювати. Це неначе якісь рабовласницькі відносини.

— Я розумію. Обіцяю що наступного разу як вирішу, кинути все і відправитись на край світу ти будеш моїм головним претендентом на роль супутника. — З іншого боку почувся схвальний видих, тому я була впевнена вона більше на мене не ображається. Наша розмова тривала ще добру годину, по її закінченню я могла бачити місяць, що був вже досить високо на небі. Закривши двері у вітальні, я прийняла душ, почистила зуби та лягла в ліжко. Вперше за довгий час, я по-справжньому швидко заснула, почуваючи себе вільною від надокучливих думок.