Читати книгу - "Бути другом, Інна Турянська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Степан лиш важко зітхнув і закотив очі.
— Ну гаразд, Ален то Ален.
— Дякую, Артуре, — всміхнулася Діна, на що Степан здивовано вирячив очі, мовляв, за що вона йому дякує, — Я ніяк не могла його вмовити на це ім'я, — хіхікала, — Ти робиш його ще більш м'якотілим ніж я, — розсміялася.
— Ні...цю сталь, — почав говорити Артур опускаючи руку на плече друга, — Ніхто крім тебе не здатний пробити, — всміхався.
— Степанчику, ти йди додому відпочинь, і прийдеш, я чекатиму, — сказала цілуючи його в губи.
Степан не став сперечатися, лиш відповів їй поцілунком і сказав, що за кілька годин повернеться. Коли вони з Артуром вже були за порогом пологового сказав:
— Ну хоч тут визнай, Артуре, що Ален це жахливе ім'я для пацана, — говорив видихаючи й чекаючи дружньої підтримки.
— Ну…не можна сказати, що прям найкраще, але…як на мене, звучить трохи краще ніж Степан, — розсміявся друг.
— От телепень,— гаркнув Степан, але все ж розсміявся, — Підкинеш додому своєю махіною?
— Звісно, сідай, — сказав Артур відчиняючи автівку.
— То завтра сходимо кудись…хоча б на каву, я наберу, може вдасться вирватися, — говорив Степан.
— Обов'язково, я чекатиму.
###
А вам як здається Ален нормальне ім'я для пацана?)) Бо здається Степан зовсім не в захваті. )
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бути другом, Інна Турянська», після закриття браузера.