Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Василиса йшла через ліс, мрійливо озираючись навколо. Вітер і м'які звуки природи спліталися в гармонійну симфонію, яка заспокоювала її серце. Вона не могла перестати думати про Феша, і хоча ці думки тягли її вниз, її серце відчувало невідомий, але сильний потяг. Її кроки були впевненими, але в глибині душі вона відчувала непевність.

Сьогодні її чекав новий досвід — вона мала відвідати клан Клік, той самий клан Феша. Їй ще ніколи не доводилось бути на території цього клану. І хоча їхні кланові традиції були відомі, все одно це було щось нове і навіть збуджувало її. Вона знала, що цей клан — могутній і, ймовірно, набагато суворіший, ніж її рідний. Тому, поки вона прямувала до їхнього поселення, серце билося швидше, а розум залишався настороженим.

Клан Клік не був схожий на інші. Його територія була обнесена міцними дерев'яними стінами, а всередині височіли будівлі, що нагадували стародавні фортеці. Вони будували свої оселі на скелях, з яких відкривався чудовий вид на навколишні ліси. Це було місце сили, і Василиса відчула, як енергія цього місця поглинає її, змішуючись із її власною.

Коли вона наблизилася до в'їзду, два охоронці, досвідчені вовки з Кліка, зупинили її поглядом. Вони знали, хто вона була, і хоча виглядали непохитно, їхні очі видавали певне зацікавлення.

— Ти Василиса, так? — спитав один з них, його голос був холодним, але не ворожим.

— Так, я Василиса, — підтвердила вона, стараючись залишатись спокійною.

Охоронці переглянулись між собою, і один із них кивнув, даючи дозвіл на вхід. Як тільки вона пройшла через ворота, її очі одразу потрапили на Феша, який стояв поруч з іншими членами його клану.

Він виглядав по-іншому — не так, як у той день, коли вони зустрілися вперше. Тут він був лідером, господарем території, і його присутність була майже магічною. Всі в нього прислухались, і навіть той факт, що вона була з іншого клану, не змінював цього.

— Василиса, добре, що ти приїхала. — Феш підійшов до неї, його голос був спокійним, але в його погляді була невидима енергія, яка палала, немов вогонь.

Її серце зробило різкий ривок. Вона не могла пояснити, чому саме він впливає на неї так сильно. Всі її звички, всі правила, які вона дотримувалась до цього моменту, наче розчинялись у його присутності.

— Феш, я... — вона зупинилась, зібравши всі свої думки. Це було важко, адже їй потрібно було зберігати свою незалежність і силу.

— Ти переживаєш, що я подумаю про тебе через твій візит? — він усміхнувся, і ця усмішка була теплою, але водночас загадковою. — Не хвилюйся. Ти в безпеці тут. Клан Клік не завдасть шкоди.

Василиса кивнула, але її внутрішня боротьба продовжувалась. Вона не була впевнена, як поводитись серед цих людей. Клан Клік мав свою систему, свої закони, і тут був кожен, хто мав свою роль.

Феш взяв її під руку, і разом вони йшли всередину табору, де було видно, як інші вовки працюють, тренуються, живуть.

— Це наш центр, — Феш показав на широкі тренувальні майданчики, де інші вовки виконували різноманітні вправи. — Тут ми стаємо сильнішими. Всі члени клану знають, як діяти, коли потрібно захищати один одного.

Василиса спостерігала за тренуваннями, але її думки все ще були зайняті Фешем. Що він мав на увазі, коли казав, що вона в безпеці? І чи це правда, що її присутність не зашкодить клану Клік?

Під час того, як вони йшли через територію, Феш звернувся до неї знову:

— Василиса, я знаю, що ти не звикла бути в такому місці. Ти не просто відвідуєш, ти частина нашого світу тепер. Я хочу, щоб ти це зрозуміла. Ти можеш бути з нами, і ми зможемо бути разом.

Ці слова прозвучали з його вуст, і вони були такими, що вона не могла не відчути, як її серце почало битися швидше. Але знову з’явилось питання: чи готова вона прийняти це?

Її серце билося, ніби на перехресті важливих рішень. Вона повинна була зрозуміти, хто вона є, і що їй робити, але все ставало дедалі складніше, ніж здавалося раніше.

Тієї миті, коли вона обернулась до нього, Феш взяв її за руку, і їхні погляди зустрілись, на кілька секунд, відчуття було таким, ніби вони були єдині в цьому світі. Та все ж, перед ними стояла велика битва — не лише між кланами, а й між серцями.