Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"

Гонерілья

За своїх кращих років, цілком здоровий, він був над міру запальний. Тому ми можемо чекати від нього, постарілого, не тільки вад, властивих його літам, але й дикого свавільства, що породжується, коли людина стає недужа й примхлива.

Регана

Так і сподівайся, що западе він у якусь химеру на зразок вигнання Кента.

Гонерілья

Або на зразок прощання його з Французьким королем. Прошу тебе, будьмо одностайні: коли батько наш, химерним бувши, та матиме ще владу, то його заповіт вийде нам тільки на глум.

Регана

Ми ще поміркуємо про все це.

Гонерілья

Треба на щось наважитись, і то швидко.

Виходять.

Замок графа Глостера.

Входить Едмунд з листом в руках.

Едмунд

Ти - божество, природо! Я корюсь

Твоїм законам. Чи ж мені терпіти

Людських звичаїв невблаганний бич,

Юрби цікавої тяжке презирство

Лише тому, що я цей світ побачив

Пізніш за брата? Незаконний син!

Чом незаконний? Чом зовусь я підлим,

Коли шляхетний маю розум я,

Коли так само дужий і вродливий,

Як роджені від чесної жони?

За що вони кленуть нас і таврують?

За що вони нас підлими зовуть?

Я підлий? Чим? Кому життя дала

Злодійка пломенистая - природа,

Той більше має здатності і сил,

Ніж сотня йолопів, яких зачато

На пом’ятій, нудній, бридкій постелі

У часі поміж вечором та сном.

Чи сяк чи так, законний мій Едгаре,

Проте я в тебе землі відберу.

Любов отця Едмундові належить,

Хоч сином він і зветься незаконним.

Так, так, законний! Тільки б цей от лист

І задум мій дійшов мети своєї,-

Едмунд, з колиски соромом покритий,

Того зламає, хто побачив світ

На правім ложі. Я росту, міцнію!

Боги, на боці незаконних будьте!

Входить Глостер.

Глостер

Подумать: Кента вигнано! Король

Французький теж у гніві розпрощався.

Державець наш від’їхав цеї ночі,

Віддавши владу! Все це так раптово!

Ну що, Едмунде? Чи нема новин?

Едмунд

Нема, мілорде.

(Ховає листа)

Глостер

Що то за листа ти ховаєш?

Едмунд

Я не знаю нічого нового, мілорде.

Глостер

Що ти там читав?

Едмунд

Нічого, мілорде.

Глостер

Нічого! Навіщо ж було ховати в кишеню отой папір? «Нічого» не потребує, щоб його ховали. Покажи-но. Підійди ближче. Коли то - нічого, то я обійдусь без окулярів.

Едмунд

Благаю вас, сер, пробачте мені: це лист від брата, я не встиг дочитати його. А те, що я прочитав, на мою думку, читати не варто.

Глостер

Дайте мені листа, сер.

Едмунд

Хоч дам його вам, хоч ні - однаково ображу вас. Зміст його, мені здається, не виходить на честь братові.

Глостер

Побачимо, побачимо!

Едмунд

На виправдання братові, можна гадати, що вів написав це, щоб випробувати мою чесноту.

Глостер

(читає)

«Такі звичаї та шаноба до старості тьмарять наше життя під найкращі наші літа, позбавляють нас нашого майна до того часу, коли через власну старість ми не зможемо користатися з нього собі на втіху. Я намислив, що безглуздо коритись тиранії старих, яка верховодить нами,- не тому, що сильна, а тому, що ми її терпимо. Заходь до мене, скажу тобі ще дещо об цім. Коли б наш батько міг заснути і спати доти, доки я розбуджу його, ти весь вік розкошував би, беручи половину його прибутків як улюблений брат Едгара». А!.. Потайний задум! «Спати доти, доки я розбуджу його»! «Ти весь вік розкошував би, беручи половину його прибутків»! - і це син мій Едгар! У нього піднялась рука це написати! В його серці і голові могли зароїтись такі думки! Коли ти дістав це? Хто приніс листа?

Едмунд

Його не принесено мені, мілорде: от де лукавство! - я знайшов листа у себе в кімнаті, його вкинуто туди крізь вікно.

Глостер

Ти певен, що це братова рука?

Едмунд

Коли б пристойніший був зміст, я заприсягся б, що це його писання, а цього листа читаючи, я хочу думати, що ні.

Глостер

Це його рука?

Едмунд

Рука його, мілорде, але я сподіваюсь, що серце його не в одно каже з листом.

Глостер

Він нічого тобі досі не закидав про це?

Едмунд

Нічого, мілорде; але я чув, як він часто обстоював думку, що коли батьки постаріються, а діти вже дорослі, то батьки повинні перейти під опіку дітей і віддати в їхнє розпорядження майно.

Глостер

О негідник, негідник! Саме ця думка в листі. Мерзенний виродок! Проклята, бездушна скотина! Гірш, ніж скотина! Розшукайте його. Я його візьму під варту. Мерзенний недолюдок! Де він тепер?

Едмунд

Я не знаю напевне, мілорде! Коли ви трохи стримаєте свій гнів проти мого брата, поки не матимете певніших доказів, це буде краще. Коли ж ви зопалу виступите проти нього і помилитесь, то навіки заплямуєте свою честь і вщент розіб’єте в ньому почуття слухняності. Я готовий ручитися своїм життям, що цей лист мав на меті випробувати мою відданість вам - і нічого більше.

Глостер

Ти так гадаєш?

Едмунд

Коли ви, мілорде, згодні, то я заховаю вас у такому місці, де ви будете чути нашу з ним розмову, і не пізніше як сьогодні ввечері ви переконаєтесь у тому, що я казав.

Глостер

Ні, він не може бути такою потворою.

Едмунд