Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глостер
Проти батька, який так щиро й ніжно любив його! Небо і земле! Едмунде, розпитай його. Заглянь йому в душу, благаю тебе. Чини, як велить тобі твій розум. Я готовий усе віддати, аби дізнатись правди.
Едмунд
Я зараз розшукаю його, сер, зроблю, що слід, і повідомлю вас.
Глостер
Оті затемнення сонця й місяця, що були недавно, не віщують нам добра. Хоч мудреці, які вивчають таємниці природи, можуть усяко тлумачити їх, а проте самі закони природи щоразу бувають порушені тим, що з них випливає. Любов холоне, дружба ламається, брати не хочуть знатись, по містах - заколоти, по селах - розбрат, у палацах панує зрада, розірвано зв’язок між батьком і сином. Мій син-мерзотник чинить, як провіщено,- йде проти батька; король іде наперекір природі, батько йде проти власної дитини. Минулися кращі наші часи. Підступи, ошуканство, зрада й руйнація, розбиваючи наш спокій, товаришать нам у дорозі до могили. Розшукай того недолюдка, Едмунде, ти нічого на тому не втратиш. Будь обачний. Прямодушного, благородного Кента вигнано! Провина його - чесність. Як чудно!
(Виходить)
Едмунд
Дивовижний нерозум людський! Коли спіткає нас лихо - хоч би з нашої власної вини,- ми обвинувачуємо в цьому сонце, місяць та зорі. Виходить, ніби ми - мерзотники з неминучості, дурні - за небесним велінням, падлюки, злодії, зрадники - під впливом небесних сфер, п’яниці, брехуни й розпусники - тільки тому, що мусимо коритись силам планет, а всі нещастя, які нас опадають, ідуть від божих рук. Премудра вигадка розпусної людини, що складає вину за свою хтивість на зірки! Мій батько впав у блуд з моєю матір’ю під сузір’ям Дракона, я народився під Великою Ведмедицею,- з цього виходить, що я жорстокий і хтивий. А тим часом я був би тим, чим є, якби й найдівочніша в небі зірка сяяла тоді, коли мене незаконно зачинали. Едгар...
Входить Едгар.
Він з’явився саме вчасно, як розв’язка в давній комедії. Я маю вдавати меланхолійного негідника і зітхати, як Том із Бедлама. 4 О! Ці затемнення віщують розбрат! Фа, соль, ля, мі!.. 5
Едгар
Як ведеться, брате Едмунде? Про що ти так задумався?
Едмунд
Я задумався, брате, над пророцтвом, що недавно прочитав,- які речі мають статися по цих затемненнях.
Едгар
Тебе воно цікавить?
Едмунд
Запевняю тебе - на лихо, все збувається, як там написано: неприродність у стосунках між батьком і дітьми, смертність, голод, занепад давньої дружби, заколоти в державі, погрози і прокльони проти короля та вельмож, марна підозріливість, вигнання друзів, розпад у військах, розбиті шлюби... Всього не злічити.
Едгар
Чи давно записався ти в астрологи?
Едмунд
Годі про це. Коли ти останнього разу бачився з батьком?
Едгар
Учора ввечері.
Едмунд
Ти говорив з ним?
Едгар
Так, години зо дві.
Едмунд
Ви розійшлись у злагоді? Чи не спостеріг ти якогось невдоволення в його мові або на обличчі?
Едгар
Анітрохи.
Едмунд
Пригадай, чим міг ти його образити? І послухай мого слова: деякий час уникай його, поки не вщухне його лютість. Тепер вона так кипить у ньому, що, побачивши тебе, він навряд чи заспокоїться.
Едгар
Якийсь негідник, напевно, наговорив на мене!
Едмунд
І я боюся, що так. Прошу тебе, будь обачний, доки гнів його вгамується. Раджу тобі, зайди до моєї кімнати,- звідтіль тобі можна буде почути, що він говорить. Прошу тебе, йди... Ось маєш ключа від моїх дверей. Коли здумаєш кудись вийти - бери з собою зброю.
Едгар
Зброю, мій брате?
Едмунд
Брате, я раджу тобі, як краще. Хай назвуть мене безчесною людиною, коли супроти тебе не замишляють лихого. Я вже сказав тобі, що бачив і чув, але слова мої бліді, вони нітрохи не відбивають справжнього жаху. Іди, прошу тебе.
Едгар
Чи скоро я почую від тебе щось певніше?
Едмунд
Я все зроблю для тебе, що слід.
Едгар виходить.
Довірливий мій батько; благородний
І щирий брат,- він намірів ворожих
Не розпізна́є. Впораюсь одразу
Із чесністю дурного. Все гаразд.
Розумний я і спадок одберу,
Але потрібно виграти цю гру.
(Виходить)
СЦЕНА 3
Палац герцога Олбенійського.
Входять Гонерілья й Освальд, її дворецький.
Гонерілья
Батько вдарив мого придворця за те, що той вилаяв його блазня?
Освальд
Так, міледі.
Гонерілья
Вночі і вдень мене він тяжко кривдить,
Години не мине без грубіянства,-
А з того й чвари серед нас усіх.
Не можу далі я таке терпіти.
Сто рицарів його сваволю чинять,
А він лиш знає гримати на нас.
Приїде з полювання - я не стану
З ним розмовлять. Скажи, що хвора я.
Не дуже квапся слугувать йому -
За те візьму на себе я провину.
Чути звук рогів.
Освальд
Я чую, він вертається, міледі.
Гонерілья
І ти, і челядь будьте неуважні
До нього. Хай об тім він заговорить.
Коли йому тут буде не до серця,
Нехай сестру одвідає мою.
Ми боремося з нею одностайно
Проти ярма, що нас гнітить обох.
Ледачий дід, він хоче, як раніше,
Користуватись давніми правами,
Що сам віддав! Життям заприсягнуся:
У дурощах старе й мале однакі,
Їх треба вчити. Лестощі низькі
Туманять їх. Затям, що я казала.
Освальд
Гаразд, міледі.
Гонерілья
Рицарям його
Байдужість виявляйте. Що вже буде,
Не
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Король Лір, Вільям Шекспір», після закриття браузера.