Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Власне, вибір стоїть між миттєвим ефектом у сутичці віч-на-віч і ефектом, який накопичується в масових битвах. Наразі мені безперечно не вистачає чогось масового, здатного зрівняти мої шанси з противником, який перевершує мене чисельністю. Тому вибір очевидний.

[Демонстрація сили (Ранг II – Учень)]

Тип: Активна навичка.

Опис: Уміння розпалити в противнику страх – хороший спосіб заощадити енергію на боротьбі з ним.

Споживання: 10 % від максимального запасу сил.

Тривалість: 10 секунд +5 % від харизми персонажа.

Перезарядка: 300 секунд (3 заряди).

Ефект: Ви вивільняєте хвилю Волі, яка викликає ірраціональний страх у всіх цілей у радіусі до (Харизма/5) метрів. Сила ефекту залежить від різниці харизми з бойовим запалом цілі, рівня і дій, якими супроводжується активація. Ви можете висловити загрозу через слова/погляд/зовнішній вигляд, ефект набуває відповідний компонент. Незалежно від досягнутого ефекту, цілі несприйнятливі до залякування протягом 24 годин, якщо не активний ефект «Демонстративна страта».

Не встиг я як слід оцінити оновлену навичку, як прийшла відповідь від служби підтримки. Ємке «це не помилка, спасибі за звернення», не залишило сумнівів у тому, що живих людей із того боку немає і за все відповідає місцевий ШІ. Хотілося б, звісно, дізнатися деталі, але гра загалом славиться обмеженим доступом до такої інформації. Думка: «якщо дати гравцеві можливість, він оптимізує свої розваги», особливо справедлива для Вічності, де існує безліч шляхів розвитку.

Закінчивши з навичкою, я помітив, що добив витривалість персонажа до сотні, тому міг обрати новий талант.

[Вам доступні такі таланти витривалості:]

> «Підвищена живучість»: Стійкість до критичних атак збільшується на 5 %;

> «Малий імунітет до отрут»: Доза отруєння/зараження звичайними органічними отрутами або іншими патогенами збільшується на 50 %;

> «Оптимізація тілесних резервів»: Усі процеси у вашому організмі поступово оптимізуються. Відновлення запасу сил і здоров’я завдяки ситості відбувається на 25 % ефективніше.

Нічого особливо вражаючого на цьому етапі грою не пропонується. Як показує досвід гравців, які почали раніше за мене, труїти вас будуть на будь-якому рівні і, що вище ти підніматимешся, то огиднішими ставатимуть монстри, а довкілля суворішим. На тих же болотах елементарно можна заробити інтоксикацію, через один необережний крок або вдих токсичних випарів.

Ще однією причиною взяти саме імунітет до отрут були зілля, які завжди мають певну токсичність, що обмежує їхнє використання. Із цим талантом потенційно можна збільшити кількість споживаної алхімії в кілька разів. Дорого, звісно, але іноді необхідно.

Якщо вже розглядати два інші таланти, перший не під мій стиль бою, адже простіше ухилитися або підставити не настільки вразливу частину тіла під удар, щоб уникнути критичної шкоди, ніж трохи її знижувати. Оптимізація ж – це талант для зовсім уже марафонців, фактично з ним можна рідше їсти і відновлювати ситість, однак досвід останніх тижнів показує, що в мене завжди є час на перекус. Головні його користувачі – це танки, яким на роду написано одержувати шкоду й отримувати зцілення, яке, хто б міг подумати, йде через спалювання ситості незалежно від джерела.

Обравши талант, я дістав отруйну залозу псевдомантикори, після чого зцідив отруту в окрему колбу. Її ледь набралося на дві столові ложки, тож сильно не розгуляєшся. Властивості, звісно, не розпізнавалися, адже і профільного знання, й інтелекту на такі маніпуляції бракує. Пощастило, що система не настільки дурна, щоби позначати знаками запитання об’єкт, який ти добув власними руками.

[Отрута псевдомантикори – 29 мл (Незвичайне)]

Прибравши здобич у сумку, я повернувся до пошуків потрібних монстрів. Дорогою іноді траплялися самотні скляні сколопендри, судячи з усього, нещодавній клич про допомогу вплинув тільки на ройових представників виду, через що більші побратими стали чудовими цілями для підняття рівня. Коли дозволяли обставини, я розбирався тільки за допомогою кулаків, поступово наповнюючи сховище мани в рукавичках. Перший серйозний противник попався на другій годині полювання.

Псевдомантикора зачаїлася в засідці, після чого різко атакувала. Мені коштувало великих зусиль ухилитися і контратакувати. Передбачуваний випад хвоста із жалом закінчився для неї двома ранами від списа в районі шиї. Незважаючи на те що зброя слабко підходить для ріжучих атак, удар під незручним кутом зміг пробити шкуру й пустити тварині кров.

Розвертаючись для нового удару, їй довелося ухилятися від нового уколу. Відвівши його древком списа вбік, я різко вдарив по морді тварини тупим кінцем. Звір спробував оповити спис хвостом і вирвати його з рук, але моєї сили вистачило, щоб утримати зброю і помститися смачним ударом ногою прямо в морду.

[Завдано 14 шкоди]

[Завдано 12 шкоди]

Обидва удари завдали практично рівної шкоди, але не змогли нокаутувати противника. Псевдомантикора зрозуміла, що не зможе роззброїти ворога, тож різко відскочила на два кроки, після чого стрибнула, широко розправивши передні та середні лапи в сторони. Не бажаючи обійматися з монстром, я різко виставив спис, пробиваючи беззахисні груди.

[Завдано 37 шкоди (Критична)]

[Ціль потрапила під ефект «Кровотеча (Ранг II)»: 4 шкоди кожні десять секунд. Тривалість – 105 секунд.]

Розвиваючи успіх, я натиснув на держак і повів тушу монстра вбік, ґрунтовно приклавши об землю. У боротьбі псевдомантикора тільки погіршувала своє становище, поки не зм’якла, втративши всі сили до опору. Знову шкура, отруйна заліза і, що можна вважати величезною вдачею, предмет.