Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

[Зроблено повне розпізнавання властивостей предмета!]

[Кинджал-шприц отруювача (Незвичайне)]

Клас: Ножова зброя.

Атака (Колюча): 11.

Міцність (???): 100/100

Вимоги: 30 сили, 80 спритності та 50 інтелекту.

Опис: Кинджал незвичайної конструкції, у якому прихований механізм, що впорскує отруту під час нанесення досить глибоких колючих ран.      

Основні властивості «Ін’єкція»: Кожна атака по противнику впорскує 25/50/75/100 % від вмістища з отрутою, що міститься в кинджалі, перемикання здійснюється поворотом механізму в основі леза. Ємність – 50/100 мл.

Ніякої гарди й довге для кинджала кістяне лезо має безліч зубців уздовж усієї поверхні, таким тільки пиляти, зате для коротких колючих атак підходить відмінно. У долі мається зеленувата довгаста трубка, яка ближче до вістря ховається під основним матеріалом.

Зброя здавалася надто специфічною, здатною лише встромитися і отруїти ціль. Через зубці її відразу не витягнеш, а про блокування атак можна зовсім забути, конструкція переломиться від одного досить потужного удару. Особливість матеріалів леза також ускладнює ремонт, адже це не метал, який можна витягти й переплавити, а кістка, яку тільки повністю міняти, знайшовши підходящу й надавши відповідної форми.

«Потрібно буде спробувати розібрати його пізніше, сподіваюся, вийде, начебто конструкція не монолітна, і складається з трьох сегментів із механізмом у центрі».

Я хвилин п’ять крутив кинджал так і сяк, звикаючи до ваги й балансу, який напрочуд не такий уже й поганий. Після перевірки на власному зап’ясті стало зрозуміло, що ін’єкція так просто не активується, що на краще, не хочеться витрачати отруту через випадковий поріз. Наразі в ємності плескаються 50 мл отрути, які я підняв до 79, використавши здобич із минулої псевдомантикори.

На поясі поступово стає дедалі менше місця під зброю і всіляку алхімію: дві чарунки займають сагайдаки зі стрілами, одна стабільно закріплена за одним із двох списів, ще одна носить у собі лук, але його можна перенести на плече, а останню займає ніж мисливця. Трохи подумавши, я зрозумів, що пора б звикати тягати зброю на тілі, щоб звільнити місце під потенційні зілля, отрути чи бомби. Імпровізований коктейль «Молотова» в єдиному екземплярі займає цілий слот, тому потрібно звільнити 2–3 під різні потреби. Ще можна купити просунутий ремінь блукача, але де ж на нього взяти гроші.

Відклавши це питання до повернення в місто, я продовжив подорож. Мені потрібно вбити ще три псевдомантикори.

***

На світанку остання псевдомантикора пала. Завдання виявилося складнішим, ніж я розраховував. У джунглях миготів хто-завгодно, тільки не потрібний монстр. Не беруся підраховувати скільки скляних сколопендр мені довелося вбити.

У цій місцевості вони – абсолютні хижаки, які витіснили всіх, крім рідкісних одинаків, яких не можуть наздогнати. Сумчасті зайці і псевдомантикори входять у це число, а другі до того ж полюють на перших. Також стало зрозуміло, чому зайчики взагалі тягнуться в це небезпечне місце. Через їжу. Тут ростуть неймовірних розмірів фруктові дерева. М’які розміром із кокос плоди чорного кольору розносять по окрузі солодкий аромат, на який і стікаються вухаті бігуни.

Сам я не втримався і набрав півсотні «Опівнічних динь», надто смачними вони виявились. Нічого спільного з реальним аналогом, а порівняти їх із чимось іншим у мене не вистачало уяви.

Ще мені повною мірою вдалося відчути, чому сколопендр називають «скляними», незважаючи на цілком звичайний на вигляд коричневий хітин, панцир має склоподібний зріз і під час удару розбивається на безліч дрібних осколків, травмуючи будь-кого, хто спробує їх з’їсти. Сама ж комаха швидко виробляє слиз, який відновлює екзоскелет у розумні терміни. Саме він і становив основну цінність для мисливця, тому в сумці набралося зо три десятки півлітрових колб цієї субстанції. Ці комашки чомусь не линяють, вважаючи за краще саме нарощувати на собі екзоскелет шар за шаром, що прекрасно видно на зрізі.

Повернувшись у місто і здавши останні два завдання зачистки місцевості, я одержав необхідно рекомендацію.

[Ви зробили внесок у забезпечення безпеки в регіоні!]

[Відносини з Міською вартою Лазурівки покращилися! Репутація збільшується на 10… Поточні відносини «Інтерес (1/100)»…]

[Рівень підвищено!]

Оскільки Гільдія авантюристів відкриється тільки за дві години, я пройшовся звичним маршрутом алхімік-шкіряник-м’ясник. Другий поспішив порадувати тим, що закінчив із роботою над шкурою підвиду дикого собаки. Попри те, що я і сам уже міг отримувати непогані шкурки, за міцністю вони і близько не стояли із цією. Після сплати сімнадцяти срібних за роботу, мені дісталася відмінно вичинена шкіра.

[Надміцна металізована шкіра (Рідкісне)]

Тип: Шкіра.

Складність вичинки: Висока.

Оцінка: 98/100 (Пошкоджена під час знятті).

Властивості: Міцність (Ранг V), Гнучкість (Ранг III), Щільність (III), Металізація (Ранг ІІІ).

Застосування: Кравецька справа.

Походження: Шкура Сталегривого дикого собаки-різника 19 рівня (Рідкісний).

Рулон виявився досить великим і важким, тож його точно вистачить на броню для тіла й ніг, ще залишиться на всякі дрібниці. Цим я планую зайнятися трохи пізніше. Головне – знайти того, хто зможе взятися за моє замовлення.

У крамницю Ладії я прийшов задоволеним і одразу попрямував у бічне приміщення, щоб віддати належну ману. Там мене зустріли дві дівчини, зайняті створенням материнських каменів. Гірка смарагдових кристалів поруч помітно зросла, що натякало на майбутній прибуток від упіймання монстрів.