Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка 06.11

Сьогоднішній день почався як звичайний, але в повітрі було щось особливе. Можливо, то мій погляд, який занадто довго затримувався на Денисі. А можливо — його усмішка, яка на мить змусила мене забути, як дихати.

На останньому уроці вчителька викликала Анжелу до кабінету психолога — щось там про її "гострий характер", ха! А всі інші повалили на спортивну. Лише я залишилась під приводом головного болю. Ну, і Денис. Йому, вочевидь, спорт теж раптово став протипоказаний.

— Тобі не здається, що ми підозріло часто залишаємося наодинці? — сказав він, присівши на край моєї парти.

— Це ти мене переслідуєш, — кинула я, намагаючись тримати маску спокою. Безуспішно.

Денис не відповів — просто обережно обхопив мене за талію й повільно посадив на парту, ніби це було найприродніше у світі. Його погляд ковзнув по моїх очах, губах... і наступної миті його губи торкнулися моїх.

Поцілунок був м’який, але водночас із тією самою напругою, яка збиралася між нами тижнями. Він цілував мене так, ніби боявся втратити, але й не хотів зупинятися. Я обхопила його за шию й здалася цьому моменту...

Аж раптом — клацнув замок дверей.

Ми обоє різко відсахнулися одне від одного. Денис відскочив до сусідньої парти, я зістрибнула з парти й метнулась до свого рюкзака.

До класу зайшов Арсен.

— О, ви теж тут? — спокійно сказав він, не підозрюючи, що щойно ледь не став свідком найбільш напруженої романтичної сцени осені.

Я й досі відчувала на губах його дотик. А всередині все ще тремтіло.