Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (05.11)

Я не знаю, як це сталося. Після того поцілунку в туалеті… ми ніби знову були разом. Але ніхто з нас цього не сказав уголос. Просто… ми трималися за руки в коридорі, а потім відпускали. Перекидалися поглядами на уроках, і я відчувала — він дивиться на мене. Постійно. І я дивилась у відповідь. Чекала, що скаже. Але він мовчав. І я теж.

На хімії я спеціально облизала ложечку, як тільки побачила, що він дивиться. Його очі загорілися, він хижо усміхнувся, а я зробила вигляд, що нічого не помітила.

— Віка, — прошепотів на уроці, нахилившись до мого вуха, — ще одна така штучка — і я не стримаюсь. Навіть якщо перед нами буде весь клас.

Моє серце зробило сальто. Я ледве стрималася, щоб не розсміятися. Чи не почервоніти. А може, і те, й інше одночасно.

На перерві він ішов позаду й тихо сказав:

— У твоїй спідниці сьогодні є щось… незаконне.
— А в твоїх словах щось надто гаряче, — відповіла я, навіть не обертаючись.

Ми не цілувались. Не торкалися. Але це було… гірше (чи краще?) за поцілунки. Напруга росла. Він проходив повз і навмисно торкався моєї руки. Або стегна. Або нахилявся над партою так близько, що я відчувала його дихання.

І це божевілля тривало цілий день.

І я не знаю, чим це закінчиться завтра.

Але точно знаю — ми обидва вже згораємо від бажання.

Прийшовши додому я згадувала сьогоднішній флірт й мені ставало ніяково й смішно. В голові був лише Денис.