Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (04.11)продовження – хлопчачий туалет

Його руки ковзнули мені на талію ще міцніше, притискаючи ближче, а мої пальці, ніби без дозволу, вплелися в його волосся. Ми цілувалися так, ніби не бачилися роками. Ніби ця пристрасть мала згоріти тут і зараз, щоб залишити після себе тільки попіл.

Мені було байдуже, що ми в хлопчачому туалеті. Байдуже, що за стіною лунали голоси. Байдуже, що будь-хто міг увійти. У ту мить весь мій світ — це Денис. Його теплі руки, його серце, яке я відчувала грудьми, його губи, які…

— Я скучив за тобою, — прошепотів він просто між поцілунками. — Ти зводиш мене з розуму, Віка. Ти не уявляєш, як важко було тебе не торкатися.

Я глянула йому в очі. Там було все: біль, туга, кохання, потреба.

— Я теж скучила, — відповіла я майже пошепки, облизуючи губи. Мої щоки палали, дихання було збите, а всередині — наче буря. — Але…

— Ніяких «але», — зупинив він мене, притуливши свій лоб до мого. — Якщо ти ще щось до мене відчуваєш — не тікай. Я втомився тебе втрачати.

Я мовчала. Просто дихала з ним на одній відстані. У голові була каша, але серце билося за нього.

— Може, вийдемо звідси, поки нас не спіймали? — раптом пробурмотіла я з нервовим смішком.

— Ну вже якщо ловити тебе — то хоч з епічним фіналом, — Денис ще раз легко поцілував мене в губи, й ми обоє посміхнулись.

Він взяв мене за руку, міцно, але ніжно, ніби боявся знову втратити. І ми вийшли з туалету. Разом.